ГРЕМЙО
Здається, починається, їй-богу!
КАТЕРІНА
Панове, прошу за весільний стіл.
Я бачу, що дурепу з жінки зроблять,
Як їй не стане духу опиратись.
ПЕТРУЧЧО
Нехай гуляють, Кет, як ти сказала,
А ви послухайтеся молодої,
Ідіть святкуйте, і гуляйте, й пийте.
Вшановуйте як слід її дівоцтво,
Шалійте й веселіться — чи повісьтесь,
Та славна Кет моя зі мною їде.
(Пригортає її до себе, немов захищаючи, і з викликом звертається до присутніх)
Не витріщайтеся на мене згорда,
Не суптеся, не тупайте ногами:
Що вже моє — тому господар я.
Вона — моє добро, мій скарб, мій дім,
Начиння хатнє, поле і комора,
Мій кінь, мій віл, віслюк мій — що завгодно,
І ось вона; займи-но, хто посміє!
По праву свойому вчиню я з кожним,
Хто зважиться дорогу заступити
Мені у Падуї. Мій вірний Грумйо,
Виймай меча! Опали нас злодії!
Ти чоловік! Рятуй же господиню!
Ти не страхайся, Кет, моя кохана,
Ніхто тебе зайняти не посміє.
Тебе я й від мільйона захищу.
Петруччо, Катеріна і Грумйо виходять.
БАПТІСТА
Ну, хай ідуть. Оце смирненька пара!
ГРЕМЙО
Щоб не пішли, я луснув би зо сміху.
ТРАНЬЙО
Таких шалених пар ще не бувало.
ЛЮЧЕНЦО
А ви що скажете, ласкава панно?
Б’ЯНКА
Шалений на шаленій оженився.
ГРЕМЙО
Еге ж, Петруччо, обкатерінився.
БАПТІСТА
Сусіди й друзі, хай за цим столом
Бракує молодої з молодим,
Та на столі нічого не бракує.
Люченцо, сядьте замість молодого,
Ти, Б’янка, заступи свою сестру.
ТРАНЬЙО
Це щоб вона до ролі навикала?
БАПТІСТА
Атож, Люченцо.
Ну, ходім, панове. (Виходить)
Входить Грумйо.
ГРУМЙО
Тьху, тьху на всіх потомлених шкап, на всіх шалених панів і на всі погані шляхи. Чи ще когось отак періщено? Чи ще когось отак обляпувано багнюкою? Чи ще когось отак виморювано? Мене послали вперед розпалити вогонь, а самі приїдуть услід і будуть грітися. Добре, що маленьке горнятко — таке, як я, — швидко закипає, а то б у мене губи до зубів примерзли, язик до піднебіння, а серце до кишок, поки я дістався б до коминка, щоб відтанути. Та я, поки роздмухуватиму вогонь, уже й відігріюся. А то в таку погоду й більший за мене міг би промерзнути й застудитись. Агей! Кертісе!
Входить Кертіс.
КЕРТІС
Хто це гукає таким мерзлим голосом?
ГРУМЙО
Крижина. Як не віриш, то спробуй по мені сковзатись — по голові та по шиї розженешся, то проїдеш по спині аж до п’ят. Розпали вогонь, Кертісе.
КЄРТІС
А пан із панею теж їдуть?
ГРУМЙО
Їдуть, Кертісе, їдуть, тож розпалюй швидше вогонь, не лий слова, як воду.
КЕРТІС
А правда, що молода пані така клята та гарячкувата, як розказували?
ГРУМЙО
Була, друже Кертісе, була — до оцих холодів. Адже ти знаєш, що зима і шлюб приборкують і людину, й звірину, отож вони приборкали і мого старого хазяїна, і мою молоду хазяйку, і мене самого, друзяко.
КЕРТІС
Іди к бісу, дурнику тридюймовий, чи я тобі звірина?
ГРУМЙО
Невже в мені лишень три дюйми? Та в тебе самий ріг на цілий фут, а я ж таки не менший від нього! Але розпалюй швидше в каміні, а то як поскаржуся пані, то скуштуєш, яка легенька в неї ручка, — бо вона ж таки легка на руку! Будеш знати, як коло вогню з холодком ходити.
КЕРТІС
(розпалює в каміні)
Розкажи-но, друже Грумйо, що воно там у світі.
ГРУМЙО
Холодно, Кертісе, холодно, тільки на твоїй грубницькій службі й тепло, отож розпалюй. Роби своє, то й дістанеш своє, бо наші пані й пан закоцюбли трохи не до смерті.
КЕРТІС
Уже розпалено, то розказуй швидше новини, друже Грумйо.
ГРУМЙО
Еге, новини! Новини з половини, не задарма.
КЕРТІС
А йди ти! Все в тебе плутня та крутня.
ГРУМЙО
Та от же й викрутив у тебе вогонь, а то замерз буз на кістку. А де кухар? Вечеря готова, в домі прибрано, лепехою потрушено, павутиння позмітано, вся челядь у новій одежі, в білих панчохах, а на кожному слузі весільне вбрання? Кухлі на селі, а чарки на столі? Скатерки постелено і все як слід?
КЕРТІС
Усе готове, розказуй швидше новини, будь ласкав.
ГРУМЙО
Ось тобі перша новина: наші коні підбились, а пан із панею на дорогу звалились.
КЕРТІС
Як?
ГРУМЙО
А так: із сідел у грязюку, і отут-то можна цілу байку доточити.
КЕРТІС
Ну, давай же, брате Грумйо.
ГРУМЙО
Настав вухо.
КЕРТІС
Ось, давай.