ТРАНЬЙО
Так, панно.
ЛЮЧЕНЦО
Отже, позбулись ми Ліччо.
ТРАНЬЙО
Зісватає він браву удовицю
І побереться з нею в той же день.
Б’ЯНКА
Хай Бог пошле їм щастя.
ТРАНЬЙО
Так, і він
Її приборкає.
Б’ЯНКА
А це навряд.
ТРАНЬЙО
Таж він тепера учиться у школі
Приборкувачів.
Б’ЯНКА
Де ж це є така?
ТРАНЬЙО
У школі тій за вчителя Петруччо:
Він знає тридцять способів прехитрих,
Як норов виправлять лихим жінкам,
Щоб не давали волі язикам.
Входить Бйонделло.
БЙОНДЕЛЛО
Ой пане, я так довго чатував,
Що як собака виморивсь, та врешті
Дідусика нагледів на дорозі,
Для нас годящого.
ТРАНЬЙО
Хто ж він такий?
БЙОНДЕЛЛО
Якийсь чи то купець, чи то учитель,
Не знаю; та й поставою, й ходою,
Й лицем — ну достеменно панів батько.
ЛЮЧЕНЦО
І що ж вам з нього, Траньйо?
ТРАНЬЙО
Я наплету йому таких байок,
Що роль Вінченцо радо він зіграє
Й Баптісті дасть запевнення потрібні
Незгірш за справжнього Вінченцо, пане.
Ну, йдіть у дім, я все обладжу сам.
Люченцо й Б’янка виходять.
Входить мандрівний учитель.
УЧИТЕЛЬ
Добридень, пане.
ТРАНЬЙО
Й вам добридень, пане.
До нас, до Падуї, — чи може, далі?
УЧИТЕЛЬ
Зостанусь тут на тиждень чи на два,
Тоді — до Рима, далі — до Мессіни,
Коли Господь мені продовжить віку.
ТРАНЬЙО
А звідки родом, пане?
УЧИТЕЛЬ
Мантуанець.
ТРАНЬЙО
Ви з Мантуї! Нехай вас Бог боронить!
Чи зовсім вам життя не дороге?
УЧИТЕЛЬ
Життя? А що? Якась загроза є?
ТРАНЬЙО
Так, мантуанцю показатись тут —
Це смерть. Невже не знаєте причини?
Затримали в Венеції ваш флот,
І герцог наш, із вашим посварившись,
Про це оголосив на всю округу.
Як дивно, що не чули ви цього!
Мабуть, тому, що прибули недавно.
УЧИТЕЛЬ
Ой лишенько, та це ж моя погибель!
Я ж гроші мав у Падуї одержать
На векселі, в Флоренції узяті.
ТРАНЬЙО
Добродію, зроблю я вам прислугу
І порятую вас. Але скажіть,
Чи ви коли бували в місті Пізі?
УЧИТЕЛЬ
Так, пане, в Пізі часто я бував,
Уславленій шановними людьми.
ТРАНЬЙО
Знайомий вам такий собі Вінченцо?
УЧИТЕЛЬ
Ні, я не знав його, але чував
Як про купця, багатого безмірно.
ТРАНЬЙО
Я син його, добродію. До речі,
Обличчям ви на нього дуже схожі.
БЙОНДЕЛЛО
(вбік)
Як устриця на яблуко, не більше.
ТРАНЬЙО
Щоб вам життя в цій скруті врятувати,
Заради батька ось що я зроблю:
Гадаю, це велике ваше щастя,
Що ви такі подібні до Вінченцо.
Назвіться ж ним і під його ім’ям
Живіть собі на втіху в мене в домі,
Та грайте роль його якнайпильніше.
Ви зрозуміли? Житимете в мене,
Аж поки справи скінчите свої.
Погоджуйтесь, коли вам це до мислі.
УЧИТЕЛЬ
Так, я довіку буду вдячний вам
За порятоване життя і волю.
ТРАНЬЙО
Ходімо ж, улаштуймо все як слід.
До речі, треба знати вам, що батько
Сюди прибути має з дня на день,
Щоб підтвердить вдовиний пай у шлюбі
Моєму із дочкою падуанця
Баптісти. Я усе вам поясню;
Ходім же, зодягніться, як вам личить.
Виходять.
Входять Катеріна і Грумйо.
ГРУМЙО
Ні, ні, щоб я так жив був, не насмію.
КАТЕРІНА
Що гірш мені, то скаженіший він.
Чи він на те зі мною одружився,.
Щоб голодом морить мене? Жебрак,
Що стукався у Падуї в наш дім,
І той без милостині геть не йшов,
А як не в нас, то інде діставав.
А я ж не знала зроду, як просити,
Бо й не було потреби. А тепер
Від голоду й безсоння ледь жива,
Бо лайкою годує він мене,
А бешкетом заснути не дає.
Та найприкріше те мені, що він
Усе це робить нібито з любові:
Немовби, як посплю я чи поїм,
То це хвороба чи й готова смерть.
Ох, принеси мені щось їсти — будь-що,
Аби ситніше. Принеси, небоже.
ГРУМЙО
Телячу ніжку вам подати, може?
КАТЕРІНА
Чудово! Принеси її скоріше!
ГРУМЙО
Занадто гостре; вам би щось ніжніше.
Не хочете із фляків душенини?
КАТЕРІНА
Так, хочу, хочу, тільки швидше, Грумйо.
ГРУМЙО
Боюся, й це розгарячить вас дуже.
А може, просто м’яса до гірчиці?
КАТЕРІНА
Я залюбки поїм цієї страви.
ГРУМЙО
Але й гірчиця, мабуть, дуже гостра.