ВІНЧЕНЦО
Він хотів мене до в’язниці вкинути! Я йому носа розквашу!
БАПТІСТА (до Люченцо)
Слухайте, добродію! То ви одружилися з моєю дочкою, не спитавши моєї згоди?
ВІНЧЕНЦО
Та не бійтеся, Баптісто, ми з вами домовимось, заспокойтеся. Але я хочу поквитатись за таку підлоту! (Виходить)
БАПТІСТА
А я хочу розкопати до дна всю цю плутню. (Виходить)
ЛЮЧЕНЦО
Б’янко, чого ти так поблідла? Батько не гніватиметься.
Люченцо з Б’янкою виходять.
ГРЕМЙО
Не спікся мій пиріг, та звідси не піду;
Хоч на весіллі я зап’ю свою біду.
(Виходить)
КАТЕРІНА
Ходімо, чоловіченьку, подивимося, чим воно все скінчиться.
ПЕТРУЧЧО
Спершу поцілуй мене, Кет, а тоді й підемо.
КАТЕРІНА
Як? Просто посеред вулиці?
ПЕТРУЧЧО
А що? Чи ти мене соромишся?
КАТЕРІНА
Ні, боронь Боже. Я соромлюсь цілуватися.
ПЕТРУЧЧО
Ну що ж, поїхали додому. (До Грумйо) Збирайся. Поїхали.
КАТЕРІНА
Ні, ні, стривай, я поцілую. (Цілує його) А тепер зоставаймось! Прошу тебе, милий.
ПЕТРУЧЧО
Ну, от і славно, Кет. Гайда ж до столу,
Бо справді: краще пізно, ніж ніколи.
Виходять.
Входять Баптіста й Вінченцо, Гремйо і вчитель, Люченцо і Б’янка, Петруччо і Катеріна, Гортензіо і вдова; Траньйо, Бйонделло і Грумйо; слуги вносять частування.
ЛЮЧЕНЦО
Нарешті грають наші струни в лад,
Війна скінчилась, і тепер нам можна
Із небезпек минулих посміятись.
Ти, Б’янко, батька привітай мого,
А я твого уклінно привітаю.
Петруччо-брате, Катеріно-сестро,
І ти, Гортензьйо, з любою вдовою, —
Я дуже радий вас пошанувать.
Смачних наїдків зараз подадуть —
Ще закусити нам. Сідайте, прошу.
Тепер і їсти можна, й розмовляти.
Сідають.
ПЕТРУЧЧО
Сиди та їж, одно сиди та їж.
БАПТІСТА
Така гостинність в Падуї, мій сину.
ПЕТРУЧЧО
Все з Падуї для мене наймиліше.
ГОРТЕНЗІО
Дай Боже, щоб обом нам так було.
ПЕТРУЧЧО
O! Жінка вже Гортензіо страхає.
ВДОВА
Що? Я його страхаюся? Овва!
ПЕТРУЧЧО
Хоч ви й розумна, а не зрозуміли:
Він вас боїться, хочу я сказати.
ВДОВА
Як голова йде обертом у кого,
Йому здається — крутиться весь світ.
ПЕТРУЧЧО
Ну, викрутилась!
КАТЕРІНА
Як вас розуміти?
ВДОВА
Так я вловила.
ПЕТРУЧЧО
Що? Мене вловила?
Гортензіо, й тобі це до вподоби?
ГОРТЕНЗІО
Вона вловила зміст твоєї мови.
ПЕТРУЧЧО
Поправив добре! Славна удовице,
Його за це поцілувати слід.
КАТЕРІНА
«Як голова йде обертом у кого,
Йому здається — крутиться весь світ».
То як же розуміти ці слова?
ВДОВА
Натерпівшись від норову твого,
Твій чоловік остеріга мого.
Так розуміть слова мої годиться.
КАТЕРІНА
Це думка ница.
ВДОВА
Бо така ти птиця.
КАТЕРІНА
Та я супроти тебе голубиця.
ПЕТРУЧЧО
Ну, всип їй, Кет!
ГОРТЕНЗІО
Ну, всип їй, удовице!
ПЕТРУЧЧО
Ось закладімось: Кет її вкладе.
ГОРТЕНЗІО
Це роль моя.
ПЕТРУЧЧО
Й обов’язок. Ну, будьмо! (П’є до Гортензіо)
БАПТІСТА
Дотепна молодь, правда, пане Гремйо?
ГРЕМЙО
Та звісно, буцаються непогано.
Б’ЯНКА
Так, буцаються, бо сверблять лоби,
Мов чують, де на них ростимуть роги.
ВІНЧЕНЦО
О, вже збудилась наша молода?
Б’ЯНКА
Та не злякалась: зараз знов засну.
ПЕТРУЧЧО
Е ні, пустила язиком стрілу —
То жди, що хтось устрелить і тебе.
Б’ЯНКА
Чи я вам качка? Ось перепурхну,
А ви влучайте, натягнувши луки.
Ні пуху ж ні пера!
(Виходить. За нею — Катеріна і вдова)
ПЕТРУЧЧО
Втекла з-під пострілу. Так, пане Траньйо,
В цю пташку ти ціляв, та не попав,
Тож випиймо за всіх стрільців невлучних.
ТРАНЬЙО
Пустив мене Люченцо, мов хорта,
Що спіймане мисливцеві приносить.
ПЕТРУЧЧО
Цілке порівняння, хоч і собаче.
ТРАНЬЙО
От ви для себе полювали, пане,
Та ваша лань не підпускає вас.
БАПТІСТА
О, о Петруччо! Добре вцілив Траньйо!
ЛЮЧЕНЦО
Ну, Траньйо, дякую: ти добре тнеш.
ГОРТЕНЗІО
Признайся, друже, влучив він у ціль?
ПЕТРУЧЧО
Так, признаюся, трохи зачепив,
Але стріла, відскочивши від мене,
Навиліт пронизала вас обох.
БАПТІСТА
Ну, сину мій, нема де правди діти:
Тобі найноровливіша дісталась.