Здоровенькі будьмо!
Рецепти на всі випадки життя
Дієва профілактика усіх на світі захворювань
Про деякі хвороби в уявленні наших предків
Здоров’я настільки переважує усі інші блага життя, що, воістину, здоровий жебрак щасливіший від хворого короля.
Майже в усіх народів у давні часи під впливом спільного поетичного світогляду, який характерний для первісної сходинки розвитку людини, склався певний погляд на хвороби, що їх спричиняє напад злого духа на людину або на те середовище, в якому людина перебуває.
Ворогами людини і тварин є духи пітьми, нечисті, які під різними іменами живуть в темних і брудних місцях: в багні, в лісі, в ярузі, під землею, в господарських будівлях. За певних обставин нечисть проникає в тіло людини чи тварини, знущається, терзає і навіть доводить до погибелі.
З духами пітьми, вважали давні, слід боротися за допомогою вогню, сонця, слова. А вогонь треба попросити, щоб він допоміг. Так народжувалися замовляння, звернені до сонця, світла, вогню, в яких є прохання загнати хворобу в ті місця, де немає ні людей, ні тварин. За християнства у замовляннях божество вогню й сонця було замінене на Господа і святих угодників, на яких перенесені властивості сонця і вогню.
Демонічне значення багатьох хвороб з часом в народі втратилося, залишилося лише в знахарських замовляннях. Але такі хвороби, як лихоманка, холера, чума, цинга, гостець ще довго, особливо в сільській місцевості, персоніфікували, уявляли в подобі незвичайних ворожих людині істот.
…Серед первісно-природних профілактичних та й лікувальних засобів до цих пір не втратив свого значення вогонь, який був предметом поклоніння наших предків.
Такі властивості приписували також парі від води, яка кип'ятиться на вогні.
Як підтвердження віри в особливу силу природного вогню збереглося те, що деінде спалюють одяг хворого, а також кидають у вогонь зліплені з глини хворі частини тіла, щоб посприяти зціленню.
Застережний або лікувальний вогонь носив назву живого вогню, для лікування хвороб його отримували способом тертя двох полін.
Інша стихія за давніх (і ще й недавніх, допромислових) часів – вода в найрізноманітніших її проявах. Вона використовувалась, головним чином, як лікувальний засіб при багатьох вже розвинених захворюваннях.
Цілющою вважалася дощова вода. Такою ж цілющою, особливо при захворюваннях очей, була в народі роса. Поважалися град і сніг, як небесні посланці і родичі води.
Проточна річкова вода, незаймана колодязна, а особливо джерельна, – також в багатьох випадках вважалися цілющими.
Як і вода, в деяких випадках цілющою вважається земля (запорожці сумішшю землі з порохом на джерельній воді або на слині рани мастили). Віра в це від культу пошанування Землі-матінки. Чудодійну силу землі приписували давні також деревам і рослинам, тому використовували їх для лікування багатьох хвороб…
У своїй праці «Народна медицина українців» Зоряна Болтарович на перше місце серед раціональних засобів профілактики хвороб ставить вживання часнику, який ще в Київській Русі використовувався як охоронний засіб від «морового повітря», а також вживання цибулі, сушених фруктів тощо.
Магічними засобами профілактики при епідеміях чуми, холери, тифу були оборювання села, розкладання вогню, закопування ладану на перехресті доріг, влаштовування обідів для убогих, ношення оберегів тощо.
Цілющу силу мали трави, зібрані на Купала (7 липня), Симона Зілота [10 (22 за н. cm.) травня], Маковея [1 (14 за н. cm.) серпня], Успіння Матері Божої [15 (28 за н. cm.) серпня].
Застосовувалися у народній медицині засоби тваринного походження: молоко і молочні продукти, жири, сеча, кров та певні органи, нутрощі. Практичне використання засобів тваринного походження зберігало зв'язок із залишком колишніх жертвоприношень, тваринного культу.
Важливе місце у народній медицині давніх слов'ян займали магія і природна сила води, вогню, землі, мінералів, а також деякі числа (три, сім, дев'ять), час виконання певних дій у лікуванні.