Ще називають дитячу хворобу – лоскотун. Уявляли, що фантастична істота турбує малят уночі, лоскоче їх, не дає заснути. В замовляннях зверталися до сил небесних: «Матінко-Зоре вранішня, Матінко-Зоре вечірня, заберіть від немовляти лоскотуна, звільніть біле тіло, щоб воно до ранку відпочило».
Опівночницю ще називають лунатизмом, а людей, які хворіють на цю хворобу, – лунатиками, ночеходами. Цю хворобу виганяють сімома прутиками або сорочкою дитини, яку міряють взад-вперед і навхрест ниткою, потім кладуть під поріг, щоб лунатик не міг через неї переступити.
Дух дитячого страху, переляку. Від переполоху на дитину одягали сорочку задом наперед. Вважали, що переполох від собаки не такий небезпечний, собака сам той переполох вигавкає. Набагато небезпечніший переполох від злого і мовчазного гусака, що поженеться за дитям; та й укус гусака заживає довго.
Якщо переляк не проходив, сорочку дитини міряли навхрест ниткою, яку потім клали під поріг, щоб всі її топтали. Коли й це не допомагало – йшли до знахаря.
Так називали хворобу, яка чіпляється до чоловіка, коли той напідпитку засинає під тином, на сирій землі чи мокрій траві.
Мабуть у світі немає людини, яка б не хворіла на простуду. В давнину ліків не знали, тому простуду, як і інші захворювання, лікували за допомогою засобів народної медицини: трав, настоянок, ягід тощо та силою слова – замовляннями.
Деякі народні цілителі та й сучасні лікарі вважають, що лікувати простуду медикаментами не слід. З їхньої точки зору правильне лікування – піст до 5 днів: можна їсти каші, фрукти і робити хворому клізми. Біль, чхання, кашель, температура необхідні і корисні для здоров'я, і поспішати їх позбутися за допомогою ліків не варто. Біль – важливий попереджувальний сигнал організму. Під час чхання дихальні шляхи і легені очищуються від шкідливих речовин і алергенів. А кашель звільнює організм від бактерій і вірусів. Якщо надміру глушити кашель ліками, це може призвести до запалення легень чи до іншого захворювання дихальних шляхів. Тільки коли кашель сухий, слід приймати відповідні лікувальні засоби. Температура теж важлива зброя організму, яку в жодному разі не можна «знешкоджувати» за допомогою ліків. Якщо вона не перевищує 39 градусів С, то сама по собі скорочує термін захворювання, нейтралізує віруси і бактерії.
Про все це знали давні слов'яни і уміло переборювали простуду. Якщо ж важко витримати піст і немає часу довірити своє здоров'я матінці-природі, слід звертатися до випробуваних віками засобів народної медицини, рецепти яких можна відшукати.
У народі існує повір'я: якщо хто захворіє в лісі чи після купання, а сам знає за собою якийсь гріх проти цього водоймища (плював у воду, смітив тощо) або лісу (рубав дрова, ламав гілки), – то не вилікуватися йому ніяк інакше, як піти до лісу чи до ріки і попросити пробачення (прощення) тричі, кланяючись до землі і кладучи жертву – краще всього червоне яйце. Якщо після цього обряду за спиною покаянника почується шум гучний тріск, – значить, він прощений і буде здоровим.
Так називали черевні хвороби. Щоб їх вилікувати, знахар брав миску, в яку можна було налити три пляшки води, пеньку і ківш. Миску ставив хворому на живіт, пеньку запалював. Як загорялася – обмотував хворого. Через обпалене місце ніби виходить хвороба, яка знаходиться у хворому. Пеньку потім знахар клав у ківш, а ківш ставив у миску. Під час цих дій він шепотів замовляння, без якого будь-яке лікування не вважалося дійсним. Потім хворому давали випити цієї води – і він виліковувався. Але головна суть лікування в чудодійних словах замовляння.
Дітей, які хворіють цією хворобою, кладуть на деякий час в розщеплене дерево, потім тричі обходять з дитиною навколо дерева і розвішують на гілки дерева сорочку хворого. Повернувшись додому, купають дитину у воді, взятій з дев'яти рік чи криниць, і обсипають попелом із семи печей. Чехи, щоб вилікувати дітей від сухотки, купали їх у джерельній воді разом із собакою чи кішкою, щоб хвороба перейшла на тварину.
Якщо з'являлися сильні болі в крижах чи ломоти в попереці, що не продихнути, це значить, що до людини причепився угин.
В таких випадках клали хворого животом на поріг хати, брали тупий косарик в руку, легенько постукували по спині хворого і вступали з угином в переговори, питаючи його і слухаючи відповіді: «Що рубаю?» – «Утин відсікаю». – «Рубай гарно, щоб вік не було!»