Серійне виробництво уніфікованих приладів для цієї програми могло б знизити ціни за одиницю продукції до мінімальних рівнів, і ці прилади можна розробити так, щоб полегшити щоденний електронний збір даних. Використовуючи відносно дешеві супутники, що розміщуються на низькій орбіті і здатні швидко передавати далі інформацію, яка надходить від багатьох розпорошених по поверхні Землі контрольних станцій, дані можна було б збирати в регіональних, національних і глобальних центрах порівняння і аналізу, де їх можна було б регулярно вивчати та інкорпорувати в комп'ютерні моделі клімату. Коли школи наберуться досвіду і впевненості у своїх силах, програму можна розширити, включивши, наприклад, опис ґрунтів (створення карти ґрунтів, моніторинг швидкості ерозії, вимірювання залишків пестицидів і солей), а також щорічний перепис кількості дерев, використовуючи ті ж методи, які застосовують для моніторингу процесів вирубування лісів і опустелювання.
Якщо програма працюватиме так, як заплановано, то причетні до неї зрештою можуть бути заохочені йти далі і почати саджати дерева, а також створити розсадник для дерев і злаків, властивих для їхніх регіонів. Під час цього можуть бути посіяні й зовсім інші зерна. Наприклад, провідний світовий фахівець з проблеми виснаження озону доктор Шервуд Роуленд вперше зацікавився наукою про атмосферу ще хлопцем, коли сусіди попросили його наглядати за погодною станцією в їх подвір'ї, поїхавши з дому на кілька тижнів. Тобто користь від включення дітей у справді глобальний проект «Місії на Планету Земля» буде справді потрійною. По-перше, інформація є вкрай необхідною (а якість даних можна гарантувати регулярними дослідженнями). По-друге, завдання екологічної освіти якнайкраще можна виконати, включивши учнів у реальний процес збирання даних. І по-третє, програма могла б виховати відданість справі порятунку глобального довкілля серед залученої до неї молоді.
Сьогодні НАСА намагається удосконалити «Місію на Планету Земля», що спершу була схожа на громіздкі програми з удосконалення зброї, якими славиться наше Міністерство оборони; більшість бюджетних коштів були призначені для грандіозної апаратури, що вимагатиме десяти-п'ятнадцяти років, щоб її збудувати і потім запустити у космос. Нам потрібно отримувати інформацію швидше і дешевше, якщо це взагалі можливо, а я переконаний, що це так. Саме на цю мету спрямовані наші з сенатором Барбарою Мікульські дії, і нам уже вдалося досягти деяких успіхів у зміні програми НАСА. Тоді як НАСА пропонує побудувати разом з підрядниками Міністерства оборони нові дорогі космічні апарати, щоб зібрати більше даних, адміністрація Буша відмовляється витратити дуже малі суми, щоб зберегти цінну інформацію, яка вже зібрана, наприклад, системою «Лендсат» — серією супутників, які робили унікальну фотографічну зйомку поверхні Землі протягом двадцяти років. Адміністрація згодна, щоб нагромаджені дані пішли намарне, і сьогодні вимагає зупинити запуск на орбіту наступного супутника «Лендсат», таким чином ліквідуючи шанс зібрати нові зображення нашої планети та отримати рідкісну і безцінну картину змін, які ми викликаємо на поверхні Землі.
Ще одна проблема сучасної структури проекту «Місія на Планету Земля» — це те, що ніхто ще не знає, що робити із величезним обсягом даних, які будуть щоденно надходити з орбіти. Ніхто й ніколи навіть не мріяв, з якою кількістю даних доведеться мати справу. Щоб допомогти упорядкувати та інтерпретувати ці дані, я запропонував розробити комп'ютерну модель під назвою «Земля в цифровому виразі», спрямовану на побудову нової глобальної моделі клімату, яка повинна бути здатною до синтезу даних з кількох різних джерел, що не можуть бути поєднані в рамках існуючих моделей; до того ж комп'ютерна модель «Земля в цифровому виразі» покликана вчитися на своїх помилках, коли прогнози, побудовані на кліматичних спостереженнях, вводяться в комп'ютерну модель екологічних змін для того, щоб отримані результати можна було порівняти з тим, що відбувається насправді. Хоча всі глобальні моделі клімату мають серйозні обмеження, вони все ж дають нам найкраще, з можливого на сьогодні, уявлення про ймовірну зміну клімату в майбутньому, і я вважаю, що цей новий підхід може суттєво вдосконалити якість і практичність моделей.