У зв'язку з безпрецедентним обсягом даних, може виникнути необхідність розосередити засоби їх збереження і обробки даних значно більш широко. Більшість експертів у Сполучених Штатах і Японії сьогодні переконані у суттєвих перевагах архітектури комп'ютерної системи, відомої, як паралельна обробка даних. Комп'ютери паралельної дії безперечно гратимуть ключову роль в «Місії на Планету Земля». Ці комп'ютери цінні також тим, що створюють метафору, яка, на мою думку, особливо корисна для з'ясування того, яким чином вирішити завдання зі збору й обробки величезних масивів даних і яким чином у процесі цього змінити свідомість і погляди людей всього світу щодо проблем довкілля.
Потужність комп'ютерів паралельної дії походить від їхньої здатності обробляти інформацію не в єдиному центральному процесорі, а в менших, не таких потужних процесорах, розосереджених в полі пам'яті комп'ютера в тих місцях, де безпосередньо зберігається інформація. У багатьох випадках природна перевага цієї архітектури є суттєвою: комп'ютер витрачає менше часу та енергії на відбір неопрацьованих даних з пам'яті, їх подальшу передачу на потужний центральний процесор, очікування їх обробки, потім знову перенос й запис оброблених даних назад у пам'ять, де вони зберігаються. Обробляючи окремо на місці кожну невеличку частину даних, можна одночасно обробляти набагато більшу кількість даних, які потім передаються лише один раз, а не двічі, з пам'яті до центрального процесора.
Якщо обміркувати цей підхід у найзагальніших термінах, то стає очевидним, що демократія як політична система і капіталізм як економічна система працюють за тим же принципом і мають ті ж природні переваги завдяки властивому їм способу обробки інформації. За капіталізму, наприклад, люди, що вільно купують і продають товари і послуги відповідно до індивідуальної оцінки недоліків і переваг кожної альтернативи, справді обробляють відносно обмежений обсяг інформації, але роблять це швидко. І коли мільйони обробляють інформацію одночасно, результатом стають надзвичайно ефективні рішення щодо попиту і пропозиції в рамках всієї економіки в цілому. На відміну від цього комунізм намагався передавати всю інформацію про попит і пропозицію до єдиного потужного центрального процесора. Вимушена оперувати з дедалі більш складною інформацією, система виявила свою внутрішню неспроможність впоратися з нею, що призвело до її руйнування і колапсу самої ідеї, на якій вона базувалася.
Так само представницька демократія діє на засадах все ще революційного припущення, що найкращим чином народ може приймати політичні рішення про своє майбутнє, надавши можливість всім своїм громадянам обробляти політичну інформацію, що має відношення до їхнього життя, а потім вільно висловити свою думку, щоб переконати інших і проголосувати самому за свій вибір, який потім поєднується з голосами мільйонів інших людей, щоб виробити спільне рішення щодо функціонування системи як цілого. Інші різновиди влади з централізованою системою прийняття рішень нерідко зазнавали невдач через те, що вони буквально не «знають» що вони самі або їхні громадяни роблять.
На жаль, ми сьогодні й досі ігноруємо цю надзвичайно важливу істину при розробці проекту «Місія на Планету Земля». Сучасний проект передбачає передачу всіх даних до кількох великих центрів, де вони будуть оброблені; потім результати якось будуть втілюватися у політиці, що буде поширюватися по всьому світу. Існує сподівання, що ця програма зрештою допоможе змінити погляди і дії людей у всьому світі таким чином, щоб зберегти глобальне довкілля.
Альтернативний підхід або архітектура, яку я рекомендую, полягає в тому, щоб розосередити засоби збирання й обробки інформації шляхом їх паралельної дії у всьому світі, підключивши до цієї роботи учнів і вчителів в кожній країні. Таким чином частина важливої роботи може бути виконана значно швидше і набагато ефективніше, а згодом ми зможемо працювати над тим, щоб модернізувати і вдосконалювати засоби обробки інформації в кожному окремому місці. Крім того, ми повинні створювати екологічні навчальні центри та центри з оцінки й випробовування технологій у тих регіонах (особливо у країнах «третього світу»), де особливо потрібні заходи з оздоровлення довкілля і передача технологій від Заходу.