Друге питання, яке викликає непорозуміння, стосується океанів. Я не раз чув твердження, що багато вуглецю поглинається океанами в процесі утворення раковин з їх подальшим опусканням на дно. Однак професор Майкл Макелрой з Гарварду довів, що ріст раковин фактично пов'язаний з вивільненням С02 та зміною в лужному балансі океанів, спричиненою вилученням з води кальцію. На додачу, якщо потепління океанів впливає на їхню спроможність поглинати С02, цей ефект може обмежитися лише верхнім шаром, а потепління може надалі ізолювати глибокі рівні океану (які містять більше С02) від атмосфери.
Збільшення температури у Сибіру було зафіксоване двома вченими з Хантсвільського підрозділу НАСА Роєм Спенсером та Джоном Крісті. Поряд із серйозним збільшенням температури у березні 1990 p., про яке я згадав, тенденція диспропорційного потепління в Сибіру віддзеркалюється у меншому, але стійкому збільшенні температури протягом усього періоду спостережень.
Припущення про можливість позитивних наслідків танення тундри було зроблене радянським ученим Михайлом Будико, але більшість його колег в СРСР дуже критично ставиться до таких висновків.
Цитуючи Роберта Макнамару, я хочу зауважити, що цей вислів він часто використовує за багатьох обставин; першого разу я особисто почув його на семінарі, що проводив Річард Гарднер в Аспенському інституті.
Розділ 3. У своєму переказі «року без літа», я покладався на роботу Джона Декстера Поста, дослідницьку працю професора Вільяма Кроуфорда з Мемфіського університету, ґрунтовну роботу Емануїла Лерой Ладурі та працю Хуберта Лемба.
До зв'язку між виверженням вулканів та короткочасними змінами у довкіллі вперше привернув мою увагу в 1981 р. Стефан Шнайдер, який давав свідчення на перших слуханнях, присвячених глобальному потеплінню, і котрий був одним із найдіяльніших учених, що займалися привертанням уваги громадськості до цього питання. Особливо цінним та вартим уваги я вважаю дослідження Кевіна Д. Пенга з лабораторії досліджень реактивного руху Калтеху, яке він опублікував під назвою «Спадок виверження» в журналі «Науки» в 1991 р. Праця Лероя Ладурі, який написав класичну роботу з історії клімату, була ще одним джерелом даних про роль вулканів.
Посилання Пенга на спостереження Бенджаміна Франкліна зацікавили мене науковою роботою Франкліна, яка торкається проблем глобального довкілля. Більшість із того, що я дізнався, врешті знаходилася поза контекстом цієї книги, хоча й справляє велике враження, зокрема той факт, що Гольфстрім, виявляється, був відкритий Франкліном.
У висвітленні питань міграції та змін у доісторичному кліматі, я покладався на роботи Рендела Уайта спільно з Брайєн М. Фаган та Елізабет С. Верба, Фредеріка Е. Гріна, Річарда Г. Клейна, та Девіда Пілбіма.
Я розробив свій власний календар, за допомогою якого встановлював зв'язок між кліматичними і соціополітичними подіями, і не міг утриматися від власних висновків, пов'язаних із співпадінням подій, який видався мені чимось іншим, аніж простим збігом обставин. Наприклад, припущення про те, що та ж сама тенденція до потепління, яка дозволила Лейфу Еріксону дістатися до Вінленду, водночас могла спричинити раптове зникнення цивілізації майя, випливає із намагання пов'язати зміни у кліматі з історичними подіями у різних частинах світу. Схожим чином можна припустити зв'язок між переселенням людей з Північної Європи, викликаним раптовим поверненням льодовикового періоду 11000 років тому, та швидкою появою після цього перших відомих міст у південній Туреччини та Месопотамії. В обох випадках, однак, я ретельно проаналізував існуючу літературу щодо відомостей про ці події. Ці тексти зазначені в бібліографічному покажчику.
У висвітленні проблеми «великого голоду», я покладався на роботу Кормака О’Града, Сесіл Вудхем-Сміт та Емануїла Лерой Ладурі.
Моя згадка про Даст Боул базується на роботі Пола Бонніфілда, Вернона Гілла Картера та Тома Дейла.
Розділ 4. Моя точка зору щодо забруднення повітря у Східній Європі, Азії, Мексиці та Латинській Америці грунтується на бесідах з парламентаріями та лідерами рухів на захист довкілля згаданих країн, на особистих спостереженнях, та сучасних повідомленнях у новинах. Особливо цінними були повідомлення у таких засобах масової інформації, як «Таймс», «Ньюсвік», «Ю.С.Ньюс енд Волд Ріпорт», «Нешнл Джеогрефік», «Нью-Йорк таймс» та «Вашингтон пост».