Я вскочила зі швидкістю торнадо одягнулась у джинси й кофту, підкрасила губи та вії і вуаля я готова. Перед виходом ми зі Світланою переглянулися.
— Отстой, — ляпнула вона.
Я лиш їй показала язика ну звісно куди мені до неї. Вона на каблуках і в голубому спокусливому платті. Потрібно мені міняти імідж, а то ще трішки мене будуть путати з ботанами. Ось так з думками про моду я дійшла до аудиторії й як завжди запізнилась.
— Сергій Борисович виб…
— Печерська,— перебив мене він. — Ти хоч раз можеш прийти вчасно?
Він дивився на мене своїми маленькими поросячими очима, злився.
— Ну раз ви не можете відповісти на це питання, надіюсь про закони Ейнштейна ви вивчили.
Мда пара пройшла жахливо особисто для мене. Чому для мене? Бо із тридцяти людей питали одну лише мене. Однокурсники дивилися на мене з співчуттям а хто й з радістю. І ось такий жаданий дзвоник врятував мене.
— Привіт Лін, сьогодні явно не твій день, — сказав мій однокурсник і друг Ваня.
— Привіт знаю, ще зранку якась фігня почалась. В столовку йдеш? — запитала його.
— Угу тільки до Оленки заскочу й одразу до вас із Свєтою. — пробубнів він.
Я доходила до нашого столика й не відомо звідки появився (мій маніяк).
— Привіт Ліночка, як провела свої вихідні? Ти так чудово виглядаєш, — прощебетав він.
— Привіт емм нормально. Слухай я тут поспішаю давай потом поговоримо, — голосом (тіпа я рада тебе бачити але звали уже куди не будь) проговорила я.
— А може сходимо кудись сьогодні в кафе, кіно куди ти хоч?
— Антон я занята, — як він мене бісить. — Давай якось в інший раз.
Швидко сказала це, я нарешті добралася до столика.
— Задовбав, — почала розмову я. — Скільки можна бігати за мною?
— І то правда я б уже тебе кинула, — з усмішкою на губах сказала вона. — А що, могла б дати хлопцю шанс досить дінамити всіх.
— Ха ха ха сказала мені головна дінамщіца, — вона усміхнулася й показала мені язика.
ЮЛІЙ
— Рулліан я хочу повернути Алісію, — голосом правителя промовив Юлій.
— Ти ж розумієш, що Алісія тебе не пам’ятає і світ у якому вона жила тепер для неї чужий, — спокійно сказав Рулліан.
— Знайди спосіб повернути її, — уже більш жорстокіше прозвучали ці слова.
— Є лише один спосіб. Я дам тобі змогу попасти в її світ, але якщо через місяць вона не захоче повертатись, ти повинен будеш залишити її в спокої, — відповів доглядач світів.
— Я згодний.
ЛІНА
Надворі весна!!! В цей час біля універа не знайдеш жодної вільної лавочки. Чому? Все просто, це пора романтичних пригод. Так, не одні коти кричать вночі, люди також видають певні звуки. Не знаю як, але якби не Світлана почала розмову вголос про ліфчики і прокладки, ми б так і стояли біля лавочки й гіпнотизували її.
— А я що тобі казала, це безпрограшний варіант, думаєш йому подобається цілувати її й думати про тампони? — сміючись запитала Свєта.
— Походу що ні, — посміхнулась і щурячись подивилася на сонце.
— Ліна, Ліннннн, — заволала ця буйна, й почала трясти мене.
— Ей ти чого, — вона просто взяла моє лице й повернула в сторону універа.
Спочатку я нічого не зрозуміла, а потім замітила чорну Ferrari й відкрила рота.
— Афігеть яка красотка, — заблистіли мої очі — а сидіння то кожані.
— От дуринда ти на що дивишся? На господаря цієї тачки подивися, це мій ідеал, мрія, о Боже які в нього м’язи уххх — з ніжною посмішкою людоїдки промовила вона.
Я перевела погляд з Ferrari і наткнулась на того хлопця, про якого так мрійливо говорила Свєта. Красавчик, перше, що прийшло мені на думку. Високий брюнет з правильними рисами обличчя такого хочуть всі. Це була правда, навіть якісь хлопці дивилися на нього з захопленням. Він ліниво гуляв поглядом по наших університецьких красунях, а я дивилась і просто не могла примусити себе відвернутися.
В цей час він подивився в нашу сторону й мені здалося, що його погляд спрямований прямо на мене. Табун мурашок пробігся по шкірі, я забула як дихати, мене кидало то в жар, то в холод, було таке відчуття, що я хвора. Хвора ним. Що за фігня, я швидко опустила очі намагаючись знову навчитися дихати.