Чаю вже не хотілося. Хотілося спати. Моє тіло вже спало давно.
І раптом, коли я вже відчувала себе вершиною цієї моєї останньої гори, з коридору висунулась якась страхітлива волохата істота і промовила:
- Аганька нє найдьоцца?
- Не вбивайте мене, - чомусь сказала я.
- Дєвушка, ти што, я толька аганька папрасіл.
Істота почала поволі наближатись, і я побачила обідраного волохатого чоловіка невизначеного віку.
- Аганька нє будєт? - ще раз спитав чоловік і сів поруч зі мною.
- Я хочу чаю.
- Значєт нє будєт. Харашо, што у мєня єсть.
Чоловік попорпався у своїй торбі, витяг якесь специфічне причандалля і почав розводити вогонь просто на кризі.
- А пагодка-то во какая.
- Хто ви?
- Я? Аткуда мнє знать. Я с Нікалаєва. Акончіл кораблєстроїтєльний. Прієхал сюда карабль строїть.
- Ви тут живете?
- Живу. Целоє лєто.
- А що робите?
- Травки полєзниє собіраю. Там, в Нікалаєвє такіх нєту.
Ви божевільний?
- Аткуда мнє знать.
Крига, на якій чоловік розвів невеличкий вогонь, почала підтоплюватись. Утворилась яма.
- Што ж ти без агня в гори ідьош? Да єщьо і адна.
- Я не одна. Он Іван стоїть.
- Какой Іван?… На випєй. Мнє на прошлой нєдєлі турісти аставілі.
Чоловік простягнув мені пляшечку з горілкою. Я випила. Потім випила знову. Ноги почали відділятись від криги, але ще не рухались.
- Тєбя растєрєть нада. У мєня єщьо спірт єсть.
Він зняв з моїх ніг шкарпетки, і мені було дуже соромно, бо шкарпетки на пальцях мали дірки. Він розтирав мої ноги, а я дивилась на вогонь.
- А ви часом не привид?
- Аткуда мнє знать.
Чоловік зняв з мене светр і майку, полив плечі і груди спиртом і взявся розтирати.
- Що ви робите?
Чоловік мовчав.
- Дайте мені спокій, мені вже тепло!
- Может, паплилі са мной?
- Поплили?
- На караблє.
- А де він?
- Да вот стаіт же.
Я одягнулась, випила ще трохи горілки.
- Нікуди я не пливу. Я вже там, де хотіла бути.
- Пагода мєняєцца. Скора снєг ляжет. Без дома здесь плоха будєт.
- В мене є дім.
Стало так добре, що я ладна була танцювати.
- Як вас звати? - спитала я в чоловіка.
- Аткуда мнє знать.
- А звідки всі люди щось знають?
- Люді нічєво не знают.
Звідки ж ви тоді знаєте, що люди нічого не знають?
- Аткуда мнє знать.
Чоловік витяг з торбини консерви.
- Турісти аставілі. Турісти харошиє люді.
- В мене є бутерброди.
- А, значіт ти нє умірать сюда прішла?
Коли тільки почало пробиватись на ранок, я склала свої речі в торбину і рушила вниз додому.
- Вдалого плавання, - сказала я чоловіку.
- Тєбє тоже.
Він стояв на порозі обсерваторії і проводжав мене поглядом. Вітер поменшав, туман розвіявся.
Вже на хребті я подивилась на обсерваторію, і мені здалося, - клянуся, я не впевнена, чи це було насправді, - що обсерваторія подібна на великий крижаний корабель. Корабель здійнявся в повітря і поволі почав сунутись в бік горизонту, аж поки остаточно не зник.
- Гарний корабель, - подумала я, в Миколаєві таких не виготовляють.
Диких котів виявилося більше, ніж один. Я нарахувала п’ять різних, а могли ж бути і однакові.
Коти никали довкола Франевої хати приблудами, стежили за мною, куди б я не йшла і що б не робила. Мені навіть здалося, що вони хочуть зайти до хати всередину. Хтозна, може, коли я йду до вуйни Миці, коти це роблять. Заходять до хати, стрибають по ліжку і креденці, доїдають мої каші.
Щоб це перевірити, я залишаю, коли кудись йду, на столі миску з їжею. Повертаюсь - їжа не торкана.
Ввечері, коли я вкладаюсь спати, коти заглядають у вікна. Я бачу, як блимають крізь скло їхні зеленкаві пари очей. Від цього блимання в хаті стає світліше, так що не треба запалювати свічку.
Я не знаю, що коти хочуть від мене. Якби вони мали злі наміри, то давно би вже мене покусали, повидряпували мені очі, повидирали волосся - моментів для цього було предостатньо. Проти котів я не вживаю ніяких заходів безпеки.
Але видно, що коти на щось чекають Можливо, я маю щось зробити.
Одному котові сьогодні я налила в горнятко молока. Він сидів на дереві і пильно стежив за моїми рухами. Я відійшла від горнятка. Кіт зістрибнув на землю і взявся хлебтати молоко, одним оком постійно стежачи за тим, що я роблю.
- Котику, не бійся, - примовляла я, підкрадаючись все ближче.
Кіт дуже швидко хлебтав молоко. Я підійшла до нього впритул. Хутро на котові настовбурчилось.