З Кейт зняли кайдани й силоміць одягнули її в костюм дешевої хвойди: корсаж із глибоким викотом, циганська спідниця, берет, порвана червона шаль, лаковані шкіряні чобітки. Кейт відчувала, що тепер має безглуздий вигляд – наче лялька, що сидить, ніким не куплена, у вікні крамниці мадам Менділіп.
Маліта витягнула її з гримерної. Важко було ступати в цих чобітках із товстою підошвою й височенними підборами. Кейт провели вздовж коридору, вгору по сходах за лаштунки і на сцену. Важка завіса була опущена, декорації на задньому плані зображали поля з лісовими масивами і мармурову скульптурну групу, поверх дощок було розгорнуто тонку клейонку зі слідами крові. Тут же, з відрами й швабрами напоготові, були робітники сцени.
Султан знову був у мавпячій масці, але зняв свої волохаті рукавички. Його руки були чорні від вугілля і тримали мисливську рушницю.
Хочете побачити щось насправді жахливе? Уявіть собі горилу з рушницею.
Поряд зібрали інших людей у чудернацькому одязі й гримі.
Юнак у білому фраку з фалдами гаряче сперечався з незворушним Морфо. Кейт впізнала того самого Жанно-з-під-дверей, якого помітила біля службового входу під час першого візиту до театру. Його букет чорних квітів зів’яв. Вона припустила, що цей юнак прослизнув за сцену, сподіваючись засвідчити особливе захоплення la belle[146] Бермі. Інші – явно волоцюги – були досить тверезими, щоб відчувати переляк. Стара, що була вдягнена, як герцогиня, але пахла, наче злиденна посудомийка. Двоє худих дітей, убраних в костюми тварин – Анрієтта і Луїза, сирітки, що втекли, аби вступити до цирку. Однорукий, одноокий солдат у формі з гордістю сповіщав, що це його третій виступ в après-minuit. Кейт гадала, що нечасто актори цієї вистави з’являлися на сцені навіть удруге.
Доктор Орлов оглядав зібраний докупи, розгублений і розпачливий акторський склад.
– Не соромтесь кричати на весь голос, – сказав він. – Театр маленький, але потрібна неабияка гучність, щоб вас почули в усьому залі. Наші гості люблять послухати чудові крики. Не забувайте триматися у світлі прожекторів. Немає жодного сенсу спливати кров’ю в темряві, правильно кажу? Ви ж хочете слави. Якщо змушені будете молити й благати про милосердя, звертайтеся до зали. В оркестрантів зав’язані очі, і їм байдуже до всього. Ваші партнери по сцені – професіонали і гратимуть за сценарієм.
– Тут є шанс на милосердя? – спитала молода жінка в головному уборі принцеси ацтеків.
– Звичайно ж, ні, – відповів лікар. – Але благання, скиглення і виривання волосся розважає декого з Червоного Кола. Інших дратує – тих, хто бажає швидше перейти до самого процесу. Але більшість раді відтягнути задоволення. Хто знає, може, їхня largesse[147] буде явлена вашим близьким, якщо ви досить переконливо благатимете. Ви ж тут, щоб сплатити родинний борг, адже так, Ніні?[148]
Жертовна принцеса кивнула.
– Слухайте свої інстинкти. Я впевнений, на вас чекає тріумф. А ваш тато буде врятований від ганьби.
Кейт на думку не спадало, що хтось міг добровільно віддати себе в руки Ґіньйолю. Вочевидь, усе можна купити. Чим більше вона дізнавалася, тим страшнішим усе здавалося.
Стара жінка опустилася на коліна, розметавши навколо себе спідниці, і почала вголос ридати й пускати слину. Морфо підняв її з колін і вдарив по обличчю, щоб змусити замовкнути. Маліта підійшла з ганчіркою й пудрою, щоб поправити грим.
Султан закинув рушницю за спину і став дертися по канату на бруси над сценою. Він був спритний, наче справді народився мавпою.
Чи зможе вона втекти, якби подалася за ним нагору? Де там, у цих клятих черевиках.
Поглянувши вгору, вона побачила Султана, що сидів навпочіпки на містку серед канатів і блоків. Він направив рушницю на сцену і шкірив зуби – великі штучні різці своєї гнучкої маски – усміхаючись до неї. Людина-мавпа з безліччю талантів… черевомовець, викрадач жінок, акробат, снайпер…
Доки Султан був на своєму посту, не мало сенсу рватися на волю.
Підбурювати інших до спротиву теж був не варіант. Кейт було невідомо, скільки з них прийшли сюди добровільно, як-от старий солдат і Ніні. Більшість же тих, хто вочевидь був тут із примусу, як-от хлопець у фраку чи «герцогиня», перебували в такому стані, що з них не було б жодної користі. Сирітки в костюмах риби і кажана певно страждали від голоду.