... до божевільні в Бісетрі. – Бісетр – замок неподалік від Парижу, де розміщалися шпиталь та божевільня.
Пана Сен-Фльорантена. – Граф СенФльорантен де Трієр (1705-177) – керівник духовного департаменту за Людовіка XV, один з найзапекліших ворогів енциклопедистів, мав право видавати накази на арешт.
«Благодійний відлюдок» — П'єса італійського драматурга Карло Гольдоні (1707-1793), була вперше поставлена театром «Комеді Франсез» у 1771 році. Ця вистава принесла авторові світову славу.
... так наказував Троншен. – Теодор Троншен (1709-1781) – відомий французький лікар.
... французькому військовому, на ім'я, здається мені, Ґерші. – КлодЛуї де Реньє граф де Ґерші (помер у 1769 р.) – офіцер, відзначився в боях у Фландрії та Богемії.
... називав таких протиотрутою на Гюе, Ніколів, Боссюе. – П'єр Даніель Гюе (1630-1721) – французький літератор, який належав до духовного стану. П'єр Ніколь (1625-1695) – автормораліст янсеністського напряму. Жак Бенінь де Боссюе (1627-1704) – відомий богослов, проповідник, автор «Надгробних промов».
... я виховувалася у Сен-Сір... – Сен-Сір – містечко близько Версаля, де того часу був інститут для виховання убогих шляхтянок.
... наче б усе життя прожили в манастирі Франціска Сальського. Чи не були ви квієтистом? – Франциск Сальський (1567-1622) – видатний представник квієтизму. Квієтизм (від лат. «quies» – спокій) – релігійноетичне вчення, яке пропагувало споглядальний спосіб життя, байдужість до власної долі. Виникло у XVII столітті як опозиційне вчення по відношенню до єзуїтського ордену. Церковна комісія, яку очолив Боссюе осудила квієтизм як єресь.
Вільжюїф – містечко за 8 кілометрів від Парижа.
Пан: ... Ви согрішили проти правил Арістотеля, Горація, Віда і Ле Боссюе. Господиня: Я не знаю ні горбатого, ні стрункого... — Гра слів: по-французькому bossu — горбатий. (Примітка перекладача). Віда Маріо Джіроламо (1480-1566) – італійський єпископ, автор художніх творів та праць з поетичного мистецтва, а також віршованого трактату латинською мовою «Поетичне мистецтво». Боссюе (1631-1680) – автор класицистичного «Трактату про епічну поему», до якого схвально поставився Буало.
... пан Тіссо... — Мова про популярного тоді автора книжки «Поради народові про здоров'я», швейцарського лікаря С.-А. Тіссо. (Примітка перекладача). Повне ім’я – Сімон Андре Тіссо (1727-1797).
... вступив до чину премонстрантів. – Премонстранти («Орден регулярних каноніків-премонстрантів», лат. Candidus et Canonicus Ordo Praemonstratensis, OPraem) – католицький чернечий орден, заснований 1120 року святим Норбертом Ксантенським в абатстві Премонтре, що знаходиться неподалік від Пікардійського міста Лан. Ім'я орден отримав за назвою абатства, члени ордена також іменувалися норбертанцями або норбертинцями за ім’ям засновника.
... там панував невігласний янсенізм... – Янсенізм (лат. Iansenismus) – релігійний рух в католицькій церкві XVII-XVIII століть, засуджений згодом як єресь. Підкреслював зіпсовану природу людини внаслідок первородного гріха, а отже – приречення і абсолютну необхідність для порятунку божественної благодаті.
Angelus Domini nuntiavit Mariae... – Янгол Божий сповістив Марії... (латин.)
... з-під протекції двору й єпископа Мірпуа... – Мірпуа – епископ Мірпуанський (Жан Франсуа Бойє, 1675-1755) – переслідувач янсеністів.
... визнання булли Unigenitus... – Unigenitus (з лат. – «Єдинородний Син») – назва папської булли, оприлюдненої 1713 року, яка була спрямована проти деяких положень янсенізму і зіграла велику роль в історії цієї секти.
... у розповіді про розмови Пірона... – Алексіс Пірон (1689-1773) – французький поет та драматург. Найбільшою популярністю з його творів користувалася комедія «Метроманія», поставлена у 1738 році в «Комеді Франсез», в якій дотепно висміювалась графоманська пристрасть молодих авторів з третього стану. Пірон не стояв на будьякій політичній позиції, його дотепні епіграми висміювали однаково і дворян, і Вольтера, і енциклопедистів.
... однеси цей сюжет Фраґонарові... – Жан Оноре Фраґонар (фр. Jean-Honoré Fragonard, 1732-1806) – французький живописець і гравер. Працював у стилі рококо. Створив понад 550 картин (не рахуючи малюнків і гравюр).
Данте, який написав твір під назвою: «Комедія про пекло, чистилище і рай». – Мається на увазі поема «Комедія» італійського поета Данте Аліґ’єрі (1265-1321), більш відома під назвою, котру дав їй іншій італійський класик, Джованні Бокаччо (1313-1375) – «Божественна комедія».