... хтось з нащадків Нодо, президента Бросса, Фрайнсгайма чи отця Бротье колись виповнить її. – Нодо – автор літературної містифікації, начебто знайденого ним у Белграді повного тексту роману Петронія «Сатирикон». Шарль де Бросс (1709-1777) – французький історик, археолог, співробітник «Енциклопедії», автор «Історії VII століття Римської республіки», в якій намагався реконструювати фрагменти «Історії» Саллюстія, що відносяться до подій 78-66 pp. до н. е. Іоганн Фрейнсгеймський (1608-1660) – німецький філософ, філолог, коментатор творів римського історика Квінта Курція. Габріель Бротьє (1723-1789) – коментатор та перекладач Тацита.
... не люблю романів, за винятком хіба-що Річардсонових. – Семюел Річардсон (англ. Samuel Richardson; 1689-1761) – англійський письменник, родоначальник «чутливої» літератури XVIII і початку XIX ст. Популярність йому принесли його три епістолярних романи: «Памела, або нагороджена доброчесність» (1740), «Кларисса, або Історія молодої леді» (1748) й «Історія сера Чарлза Ґрандисона» (1753).
Bravo, bravo, mio саго maestro! – Браво, браво, мій любий пане! (іт.).
Пані Ріккобоні... – Марія Жанна Ріккобоні (1713-1792) – актриса театру «Італійської комедії» в Парижі, поетеса і драматург. Тут міститься натяк на помсту Ріккобоні коханцеві за зраду: вона оприлюднила в романі «Листи міс Фані Бетлер» інтимне листування з коханцемзрадником.
... промовою Тіта Лівія в його «Історії Риму»... – Tim Лівій (59 р. до н. е. – 17 р. н. е.) – римський історик, автор «Римської історії від заснування Міста».
... кардинала Бентівольйо в його «Фляндрських війнах». – Гвідо Бентівольо (1570-1644) – кардинал, автор історичних мемуарів.
Алеж це з «Істина в вині» Колле... – Шарль Колле (1709-1783) – поет, драматург, комедіограф.
... з знаменитою куртизанкою минулого століття. – Нінон де Ланкло (фр. Ninon de Lenclos або Lanclos, справжнє ім'я Анна де л'Анкло – Anne de l'Enclos, 1615/1623-1705) – французька куртизанка, письменниця і господиня літературного салону. Прославилася своєю красою, надзвичайною дотепністю, а також тим, що зберігала свою незвичайну привабливість практично до самої смерті на дев'ятому десятку. Де Ланкло – символ освіченої і незалежної жінки, цариці паризьких салонів, що поєднувала розум і серце, приклад еволюції моралі XVII і XVIII ст.
А ти знаєш байку про Ґаро? – Ґаро – персонаж байки Лафонтена «Жолудь та тиква», втілює незадоволеного критика. Сюжет такий: герой байки, філософ, позаочі називає бога Зевса дурнем за те, що той великий плод гарбуза причепив до маленької стеблини, а маленького жолудя почепив на великому дубі; треба, мовляв, було б зробити навпаки; лягає спати під дубом, і йому на голову падає жолудь; і тоді філософ славить мудрість Зевса, бо ж якщо б, мовляв, на дубі росли гарбузи...
Пан: Один філософ, що має те саме ім'я, що й ти, думає інакше. Жак: Бо кожен має свій погляд, і Жан-Жак не те саме, що Жак. – Мається на увазі філософ ЖанЖак Руссо. У його дидактичному романі «Еміль, або Про виховання» (1761) йдеться, зокрема, про коло читання для юнацтва.
Os illi sublime dedit, coelumque tueri Jussit, et erectos ad sidera tollere vultus. – «Юпітер дав людині високе лице, сказав їй дивитись на небо й підводити чоло до зірок» (латин.). Овідій. Метаморфози, Кн. І, вірш. 85.
Я бачу, що ти не читав дома Лятаста. – Люї Лятаст (помер біля 1754 р.) – єпископбенедектинець, богослов містичного напряму, відстоював думку, що з метою спокуси диявол здатний на благі вчинки.
Але хіба не може з столярської майстерні вийти інший Кромвел? Хіба той, що стяв королеві голову, не вийшов з закладу броваря... – Олівер Кромвель (англ. Oliver Cromwell, 1599-1658) – англійський державний діяч і полководець, вождь індепендентів, керівник Англійської революції, в 1643-1650 роках – генерал-лейтенант парламентської армії, в 1650-1653 роках – лорд-генерал, в 1653 -1658 роках – лорд-протектор Англії, Шотландії та Ірландії. Після революції, очоленої Кромвелем, англійського короля Карла I було страчено – кат відтяв голову (30 січня 1649 року). Вороги презирливо називали Кромвеля броварем, бо в молоді роки він займався зокрема пивоварінням.
... пригод «Кума Матвія»... – Роман абата АнріЖозефа Делорана (1719-1793) «Життя й пригоди кума Матьє» (1766); за цю книгу автора було засуджено до довічного ув'язнення в монастирській в'язниці, де він і закінчив своє життя.