Жак: Ні те, ні друге.
Пан: З якої причини?
Жак: Бо тепер налягла спека, бо я втомлений, бо це дуже гарне місце, бо ми сидимо в тіні під деревами, і як зійдемо до прохолодного потічка, там зможемо відпочити.
Пан: Я згоден; але твоя нежить?
Жак: Вона від спеки; а лікарі кажуть, що протилежності треба лікувати протилежностями.
Пан: Ця істина однаково правильна як для природи, так і для моралі Я помітив одну досить дивну річ: немає жодного афоризму, що стосується моралі, який не знайшов би застосування в медицині; і навпаки, ледве чи знайдеться в медицині такий афоризм, який не.можна було б пристосувати до моралі.
Жак: Хай буде так.
Вони позлазили з коней і полягали на траві. Жак запитав свого пана:
— Будете пильнувати чи спатимете? Коли пильнуватимете, спатиму я; як спатимете — я пильнуватиму.
Його пан відповів йому:
— Спи, спи.
— Лише щоб я був певний, що ви пильнуватимете. Бо за цим разом ми можемо втратити обох коней.
Пан дістав свій годинник і табатирку, Жак уклався спати, але кожної миті він прокидався й зривався, ляскаючи долонею об долоню. Його пан запитав його:
— Що тобі, до лиха? З ким ти так?
Жак: З мухами й комарями. Хотів би я знати, для якого дідька потрібні ці надокучливі тварини?
Пан: І тому що ти не знаєш, ти переконаний, що вони ні на що не потрібні? Природа не створила як нічого не потрібного, так і нічого зайвого.
Жак: Охоче вірю, бо як щось є, то воно й мусить бути.
Пан: Коли в тебе забагато крови або погана кров, що ти робиш? Кличеш хірурга, який трохи тобі її спускає. Отож бач, ці комарі, на яких ти нарікаєш, це ніби зграя маленьких крилатих хірургів, які з'являються з маленькими лянцетиками і колють тебе, щоб по краплі тягнути з тебе кров.
Жак: Так, але наугад: не знаючи, багато в мене її чи мало. Ось приведіть сюди виснаженого, тоді самі побачите, чи ці маленькі крилаті хірурги відмовляться смоктати з нього кров. Вони думають тільки про себе, і все в природі думає тільки про себе й ні про що інше. Хто буде турбуватися, чи комусь буде від того шкода, коли сам маєш користь?..
По цій мові він знову почав сплескувати в повітрі долонями, приказуючи:
— Хай їх нечистий візьме, цих маленьких крилатих хірургів!
Пан: А ти знаєш байку про Ґаро?*
Жак: Так.
Пан: Як вона тобі?
Жак: Погана.
Пан: Легко сказати.
Жак: І легко довести. А якби на дубі, замість жолуддя, росли гарбузи, чи той дурний Ґаро ліг би під дубом спати? А якби він не заснув під дубом, яке значення мало б для його рила, що падає з дуба: жолуддя чи гарбузи? Дайте своїм дітям, хай читають цю байку!
Пан: Один філософ, що має те саме ім'я, що й ти, думає інакше.
Жак: Бо кожен має свій погляд, і Жан-Жак не те саме, що Жак.*
Пан: Тим гірше для Жака.
Жак: Хто може це знати, не дійшовши до останнього слова в останньому рядку тієї сторінки у великому сувої, яку йому призначено виповнити?
Пан: Про що ти думаєш?
Жак: Я думаю, що тим часом, як ви говорите до мене, а я вам відповідаю, ви говорите попри ваше бажання, а я відповідаю вам попри моє бажання.
Пан: І далі?
Жак: Далі? Що ми всього лише дві живі й мислячі машини.
Пан: А що ти цим хочеш сказати?
Жак: Слово чести, все те саме. У цих двох машинах є в кожній тільки по одній пружині.
Пан: І що та пружина?..
Жак: Я хочу сказати, що хай мене нечистий візьме, коли я погоджуся, що ця пружина може грати без причини. Мій сотник казав: «Дайте причину, і з неї постане наслідок; з слабої причини слабий наслідок; з миттєвої причини миттєвий наслідок; з переривистої причини переривистий наслідок; з загальмованої причини уповільнений наслідок; з обірваної причини нульовий наслідок».
Пан: Але мені здається, що я чую в мені самому, що я вільний, як чую, що я думаю.
Жак: Мій сотник казав: «Так, у ту мить, коли ти нічого не хочеш; але чи захочеться тобі впасти з коня?»