— Що?! Що ти патякаєш?
— Це не я кажу, ваша милість, а великий Еразм![7]
— Хто? Хто? Який там ще Еразм? — Обличчя дворянина почервоніло.
У диліжансі всі вмовкли, прислухаючись до розмови
— Еразм Роттердамський, якщо дозволить ваша милість. Еразм, рука якого написала «Похвалу глупості».
— А ти звідки це знаєш? — запитав дворянин, не приховуючи свого подиву.
— Я вчився і читав цю книжку, хай дозволить мені сказати це ваша милість.
Дворянин, як і гадав Жак, був не з вчених і не знав, що відповісти. Начитаність Жака, його вміння вчасно знайти потрібне слово збентежили й зачепили за живе дворянського неука.
А Жак, мовби нічого й не сталося, звернувся до Шарля:
— Скажи, Шарлю, тобі зручно їхати з папугою на колінах? Якщо ні, то щиро скажи про це панові. Адже, коли я не помиляюся, ти заплатив за свій квиток саме стільки, скільки й він.
Відбулася б така зухвала розмова лише за півроку до цього, не минути б Жакові лиха. Довелося б його спині скуштувати дворянської палиці. Але часи змінилися. І хоча ніхто й не наказував аристократам бути обережнішими, вони самі тепер побоювалися настроювати проти себе населення. Від селян можна сподіватися зараз будь-яких неприємностей. Нині лихий час — кого тільки не стрінеш в диліжансі. Одного шибеника підтримає другий, глядь — встряв і третій. Не встигнеш і озирнутись, як опинишся один проти двадцяти. І пригадають тобі не тільки власні гріхи, яких у кожного набралося чимало, а ще й гріхи усіх твоїх сусідів. Отож краще не зчеплюватися…
А в цей час із глибини диліжанса почулися голоси:
— Пташка, виходить, важливіша від людини!
— Зовсім хлопця затисли!..
Під хор цих дружних голосів Жак підвівся, схопив клітку і міцно встановив її на коліна власника. Потривожений папуга щось забуркотів.
Загальне співчуття пасажирів цілком було на боці Жака. Дворянинові несила було з ним сперечатися. Жакові якраз би й зупинитись, але він так розходився, що не стримався і далі сипав дотепами:
— Посунься, Шарль, сідай як слід на своєму місці. В тебе квиток не гірший, ніж в інших. Ми з тобою, щоправда, не так виховані, як його милість. Та що поробиш! Ми ж бо не вчилися в панських пансіонах. Але ж пан дворянин і, мабуть, добре пам'ятає, що казав Шамфор[8] про виховання і такт. Так от, Шамфор казав: такт — це добрий смак у поведінці, а виховання — добрий смак у розмові. Ти зрозумів, Шарль?.. Ваша милість, певна річ, поділяє думку пана Шамфора?
Зовсім приголомшений знаннями сільського хлопця, дворянин спалахнув:
— Будь-якого папугу можна змусити повторювати все, що хочеш!
— Безперечно! Але ж треба знайти потрібні слова, а цього папуга, далебі, сам не зможе. Як шкода, ваша милість, що ваш папуга виявився, мабуть, нездатним! Він хоч і бурмотить щось незрозуміле, але не думаю, щоб це були вислови великих умів.
Дворянин цього разу промовчав. Жакові цього тільки й треба було. Він весело мовив до Шарля:
— Ось тепер нам буде зручно розмовляти!
Шарль розпрямив плечі і радо посміхнувся. Бувають такі обличчя — глянеш, і не видається воно привабливим. Риси грубуваті, ніс трішки кирпатий, а губи занадто товсті. Очі… Їх теж не помічаєш, та раптом — яке диво перевтілення! Товсті губи розпливлися в усмішці, та якій сліпучій! Відкрилися два ряди рівних зубів, один в один. Виявляється, й очі гарні — в них світиться добра, щира душа.
За півгодини Шарль і Жак стали друзями. Новому знайомству не могли завадити люті погляди дворянина й Жакової сусідки. Квола стара співчувала панові і, не насмілюючись висловитися вголос, непрямо давала зрозуміти, як вона зневажає цю мужичню.
Виявилося, що Шарль майже на рік старший од Жака: йому вже виповнилося сімнадцять. Рідне село він хоча й навідував, але цілком освоївся з Парижем і почувався там як риба у воді.
Шарлю дуже сподобалось, як його новий приятель розмовляв з дворянином, і, оглядаючи Жака з ніг до голови, він охоче запропонував:
— Я покажу тобі Париж. Цілий тиждень я працюю, зате щонеділі вільний. Ми підемо з тобою в Булонський ліс. Там ти побачиш придворних дам. Вони виїздять кататись у розкішних каретах з ліврейними лакеями на зап'ятках. Усі красуні, одна в одну. А потім я покажу тобі справжнє чудо — Пале-Рояль…
— Ну, а Бастілія? — зненацька запитав Жак.
— Що — Бастілія? Фортеця як фортеця і стоїть, як стояла.
— А тобі що, в Бастілію закортіло? — запитав дворянин. Він був не на жарт ображений тим, що в їхній сутичці останнє слово було за Жаком. — То ти не турбуйся: вона не для таких пройдисвітів, як ти. З тебе вистачить і Ля-Форса!
7
Еразм Роттердамський (Дата народження 1465 або 1466 рік. Помер 1536 року.) — відомий гуманіст епохи Відродження, автор сатиричного твору «Похвала глупоті».