— Ну мені час, — заквапився Шарль. — А може, мадам Кессон розщедриться і дасть мені добрі чайові. За таку ось штучку, либонь, не шкода!
— Коли ж ми побачимося?.. Стривай, тітонька обіцяла, що в неділю відпустить мене погуляти, подивитися Париж… Зайди ж за мною о дванадцятій годині.
— Гаразд! А ти скажи мені, як твої сестри?
— Сестри?.. Та нічого. — Жак не став розповідати, які далекі від нього сестри і як йому хотілося заприятелювати з ними.
— А гарні вони? Яка краща за всіх?
Тут Жак зовсім зніяковів. «Яка ж краща?» Він сам для себе цього ще не вирішив. «Як відповісти?» І він промимрив:
— Ось прийдеш і побачиш. Не погані й не гарні.
Розділ восьмий
У КРАМНИЦІ ТІТОНЬКИ ФРАНСУАЗИ
Підвищення цін на хліб продовжувало хвилювати парижан. А тут ще деякі торговці оголосили, що хліб віднині коштуватиме п'ятнадцять су. Це викликало загальне обурення. Булочну на вулиці Сен-Жак, де господар виявився особливо крутий, розгромили. Мішель Гамбрі допоміг розподілити винесений звідти хліб поміж жінками, які оточили булочну. Налякана влада поквапилася накласти штраф на власників пекарень, які зарвалися. Але ціна чотирнадцять з половиною су уже не впала, а навпаки, міцно утвердилась у Парижі. Борошна в столицю надходило мало, для всього населення його не вистачало, і біля булочних осіннього ранку стояли довгі черги.
Тим часом у книгарні тітоньки Франсуази, що містилася поряд з будинком, де жили Пежо, усе йшло своїм звичаєм. Сонце ще тільки сходило, а Жак уже стояв біля поличок, старанно змітав з них порох віничком із пір'я. Коли всі в будинку підводилися, Жак брався розбирати книжки, а перегодя починали заходити покупці. І тут Жак уже не присідав.
У суботу Жак встав на світанку і взявся за свою роботу з особливим старанням. Причин було багато: вчора Бабета кинула йому на ходу ласкаве слово — вона похвалила його за «вдалу вигадку». В устах мовчазної Бабети це було надзвичайним заохоченням.
Вдалою вигадкою Жака було те, що він узявся за справу, яку дядько Жульєн лише збирався здійснити. В ті часи в Парижі почали виникати кабінети для читання. Дядько Жюльєн уже підготував невелику кімнату при книгарні, в якій зберігалися до того вірьовки, обгортковий папір, ящики та інша тара, купив кілька легких стільців і столиків. Та дядько Жюльєн помер, не встигши докінчити свою затію. Жак розтлумачив тітці Франсуазі, скільки вигоди дасть такий кабінет для читання. Кожен бажаючий може прийти і з восьмої години ранку до восьмої вечора сидіти за столиком, вибравши собі читання до вподоби. Він може також на свій розсуд платити або за кожне відвідування кабінету чотири су, або зробити передплату на рік. Тоді йому буде дано знижку. Читач знайде в кабінеті все, починаючи від об'ємної «Енциклопедії» кінчаючи летючими листками — газетками розміром з одну невелику сторінку. В таких газетках друкують найважливіші повідомлення, а коштують вони дуже дешево. Цього року таких листків видали не менше сорока, тож вибір у читачів був чималий. Щоправда, клопоту додасться у всіх, і в Жака насамперед, але справа варта заходу. Можна ще запровадити й абонементи для читання вдома. За три ліври ви стаєте абонентом кабінету. Але тут тітка Франсуаза замахала руками. Куди там, добре хоч би з цими нововведеннями впоратися!
Жак удався до свого красномовства, аби переконати тітку Франсуазу. Його несподівано підтримала Жанета, і він переміг з її допомогою. Останнім доказом, який переконав Франсуазу, було його запевнення, що не треба буде наймати службовця. Все робитиме Жак сам. У крамницю принесли двоє крісел і два стільці з тітчиної квартири, поставили додаткові олійну лампу і свічки. Усі три сестри відразу ж погодилися, що читальня вдалася на славу.
Була й інша причина, яка додавала Жакові гарного настрою, з якої він, сам не помічаючи, бурмотів собі під ніс якусь пісеньку. Завтра — неділя, а він домовився з Шарлем піти в Пале-Рояль, про який наслухався стільки дивного! Жак у думках смакував ті приємності, які обіцяв йому завтрашній святковий день. Та слова Жанети, мовлені нудним, повчальним тоном, повернули його до буденної дійсності.
— Коли розставляєш книжки, дивися гарненько, щоб вони стояли в тій послідовності, у якій ідуть букви…
— За алфавітом, хочете ви сказати? Називати Жанету на «ти» чи на «ви», Жак ще остаточно не вирішив, і часто збивався. Він сердився на себе за те, що гордовита Жанета, яка, як і її мати, вбачає у книжках тільки можливі доходи, все ж таки подобається йому більше за інших. «Це тому, що вона така гарна», — намагався він виправдатися перед самим собою. Але ж і Віолета й Бабета були, мабуть, не гірші.