Розмовляти про це можна було без кінця-краю. Надто вже хвилюючою була тема майбутнього скликання Генеральних штатів.
Горана ж Огюст питав з ледве помітним кепкуванням у голосі:
— Чи не чули ви, пане Горан, про листок, далебі, не можу вам сказати, в якій друкарні його видрукували, — знаю тільки, що називається він «Роздуми сукнороба, адресовані третьому станові міста Парижа». У ньому висловлено невдоволення, що обирати депутатів третього стану наказано всім шістдесяти паризьким округам спільно. Це невдоволення справедливе. Правильніше було б обирати депутатів у кожній окрузі окремо. Там усі люди знають один одного. А зібрання людей з шістдесяти округ буде схоже на овечу отару. Яких депутатів зможуть вони обрати, коли для них що той, що інший — однаково! Зате кожен стан голосує окремо. Дворяни окремо від духівництва, і обидва вони без нас. Це теж несправедливо. Хіба герцог і ковбасник, хоч вони й голосують порізно, не є громадянами того самого міста Парижа? Між іншим, пане Горан, так думаю, далебі, не я, так сказано в тому листку. А мені просто хотілося знати, чи ви читали його. От я й питаю…
Горан намагався щось відповісти, пояснити, але тільки плутався і марне гарячкував. Де вже там було йому змагатися у красномовстві з адвокатом Адора?
Горан сподівався потрапити як депутат у Генеральні штати, і це його зараз турбувало найбільше за все.
Розділ дев'ятий
ПОКИ БУДУТЬ КОРОЛІ…
Тітонька Франсуаза неохоче відпускала Жака з книгарні й з дому. Вона вважала за краще, аби він був Та відтоді, як племінник виявив себе не тільки старанним і дбайливим продавцем, але ще й тямущим, діловим порадником, вона дала йому більше волі.
Коли Жак трохи призвичаївся до Парижа, він вирішив насамперед зайнятися дорученням бабусі. Він був упевнений, що виконати його буде набагато складніше, ніж виявилося насправді.
Жак гадав, що йому треба буде вирушати у Версаль, де перебувала канцелярія Генеральних штатів. Аж виявилося, що на площі Шатле і в мерії встановлено скриньки, до яких треба вкидати накази. Жак пішов на майдан Шатле.
Замкнута ключем масивна скринька видалася Жакові досить солідною. Але його благоговійне ставлення до цього сховища народних сподівань і надій вмить розвіялося, бо якийсь жартівник, що стояв позаду нього, єхидно сказав: «Кидай свій наказ, тільки обережно, дивись, щоб скринька не луснула… від сміху. Адже що лише не просять люди, які повірили, що можуть вільно висловити свої побажання!»
Жак не дібрав розуму, що відповісти, та жартівник і не чекав відповіді, тільки голосно засміявся і зник.
Про те, щоб вручити наказ королю у власні руки, як хотіла Маргарита Пежо, й гадати нічого було. Та Жакові допоміг Сільвен Горан. Він був знайомий з гаптаркою, яка гаптувала золотом парадні мундири для придворних. Сама вона, певна річ, не була вхожа в палац. Але вона дружила з придворною прасувальницею. Та, у свою чергу, погодилася попросити камеристку королеви передати наказ одному з вельмож, особисто знайомому з королем.
Щоправда, Адора посміявся з наївності Жака. Невже він думає, що король буде піклуватися бабиним наказом?
Та Жак не хотів розчаровувати бабусю і негайно ж написав їй. Він намагався по можливості докладніше розповісти про своє нове життя і сповіщав, що наказ передав у палац.
Про двоюрідних сестер Жак не писав нічого. Зате дружбі з Шарлем він приділив у листі аж півсторінки.
Отцю Полю описував паризьке життя, захоплено вихваляючи книги, які тепер проходять через його руки. І хоч який він зайнятий, та все ж потроху читає не тільки «Енциклопедію», а й твори панів Вольтера[11] і Дідро та багато книжок, перекладених з англійської мови. В них ідеться про те, що всі люди народжуються рівними, та про те, як зневажають права людини ті, хто несправедливо привласнив собі левову частку земних багатств. Особливо цікавлять Жака сторінки, де автори малюють картини розумно побудованого суспільства. Яке дороге для Жака те, що у кожній прочитаній книжці він знаходить підтвердження того, чого навчав його добрий отець Поль. «На жаль, — писав Жак, — справа з Фірменом не просунулася вперед ні на крок, і я досі не знаю, як її розпочати».
Тітка Франсуаза, бажаючи заохотити Жака, щоб він і надалі ставився з таким самим завзяттям до справи, дозволила йому піти на прогулянку з Шарлем у неділю.
Шарль зайшов до Жака, як вони домовлялися, о дванадцятій годині. Він не хотів осоромитися й одягнув святковий костюм. На думку Жака, Шарль мав вигляд справжнього парижанина. Як його зустрінуть кузини?
11
Вольтер Франсуа Марі Аруе (1694–1778) — видатний французький письменник, один з великих діячів французького просвітництва XVIII ст.