Хоча ця розмова й не давала Жакові якихось особливих надій, вона викликала ще більшу симпатію до Огюста. Та й адвокат, знаючи тепер, який клопіт гнітить серце цього безтурботного на перший погляд юнака, почав до нього ставитися, як до молодшого брата.
У дядьковій сім'ї повага до Жака зросла. Тепер не було жодної справи, яку тітка Франсуаза вирішувала б без його поради. Ще не так давно вона пильнувала за кожним Жаковим кроком, перевіряла покупки, хоч іноді відчувала, що Жак краще за неї розуміється на книжках. Та потроху вона переконалася в його торгових здібностях і вмінні. До того ж їй подобалося, що він увічливий і чемний і вдома і з відвідувачами. «Наш Жак — хлопець хоч куди. Не скажеш, що недавно ще він носив сабо!» — не без гордості казала вона сусідкам.
У голові цієї ділової, розсудливої жінки зародився навіть план, з яким вона не поспішала поки що будь з ким ділитися. А що, коли одружити Жака на одній з дочок? Це було б непогано. Тоді, в усякому разі, власниці крамниці не доведеться брати у компаньйони чужу людину. Але з цим поспішати нема чого. Може, трапиться і кращий жених.
Побачивши прихильність матері до Жака, і сестри почали ставитися до нього інакше. Вони цінували те, що завдяки Жакові у сім'ї стало більше грошей: після кожної вдалої покупки або продажу якоїсь книжки дівчатам перепадало на всілякі дрібнички.
Лише Бабета любила читати й цікавилася Жаковими покупками заради самих книг, а не тільки тому, що більшало кишенькових грошей.
Якось при ньому Жанета посварилася з Віолетою. І Віолета, розгнівавшись, вигукнула:
— Даремно ти лютуєш!.. Од злості у тебе червоніє ніс, а це зовсім не личить тобі, мадам Горан!
Жак простодушно здивувався:
— Чого це ти називаєш її мадам Горан?
— А тому, що на літо Жанета буде уже не мадемуазель Пежо, а мадам Горан! Який ти дурненький, братику! Нічого ти не помічаєш!
— Але ж він набагато старший од Жанети, йому б якраз одружитися на тітоньці Франсуазі! — вихопилося у Жака.
— Ну то й що з того, що старший? — байдуже мовила Віолета і тоном своєї матері додала: — Горан непогана партія. Він — удовець, діти дорослі, друкарня дає чималий прибуток…
Сторопілий Жак перевів погляд на Жанету. Вона почервоніла, і він зрозумів, що це правда. Ще деякий час ніяк не міг примиритися з тим, що Жанета буде дружиною Горана. Жак намагався втішитися тим, що ніколи не казав їй, що вона йому подобається, та й вона ніколи йому нічого не обіцяла, не подавала ніякої надії. І все ж таки він не міг заглушити в собі образи й досади.
Майбутнє весілля сестри дуже цікавило Віолету, і якось, розмовляючи з Жаком, вона довго перелічувала, які вигоди Жанета і вся їхня родина матимуть од цього заміжжя.
— Ну що ж, — глибокодумно закінчила вона, — хто боїться злетіти високо, той так і залишиться на землі.
— Що ти хочеш цим сказати?
— А ось що: Жанета з її красою могла б стати дружиною якогось вельможі, та все ж задовольнилася Гораном. Бабета, та, звичайно, вийде за крамаря, вище вона не підніметься… А я…
— Що ти?
— Я поспішати не буду, зате вже виберу напевно. Як тобі здається, гарно звучить «графиня Мірабо», наприклад?
— Та ти збожеволіла! Дивися, куди замахнулась! Адже Мірабо — граф, депутат Генеральних штатів.
— Та мені й не потрібен твій Мірабо! Він старий для мене, до того ж, я чула, потвора незвичайна… Але будь-хто з тих, про кого говорить увесь Париж, був би мені цілком до пари. На інше я не згодна…
Коли Шарль довідався про заручини Жанети, він вигукнув: «Сподіваюся, Віолету ще не просватали!» — і цим виказав свої почуття до неї, про які Жак лише здогадувався. І тепер Жак гірко подумав: «Бідний Шарль! Він же не має найменшої надії сподобатися Віолеті!»
Відтоді, як Жакові надали самостійність для ведених дядькових справ, у ньому прокинулася кипуча енергія. Він годинами вештався на Новому мосту, де влаштувалися букіністи, сновигав поміж маленькими книжковими лотками, переглядаючи пожовклі сторінки, неспішно роздивлявся гравюри. Першого разу він купив кілька старих книжок на свій страх і ризик, і несподівано відразу знайшов покупця, який дав йому добру ціну. І незабаром до нього почали звертатися з проханням дістати ту чи іншу потрібну книжку. Серед усього книжкового багатства Жак почувався як риба у воді. З кожною вдалою покупкою підвищувалася повага до нього тітки Франсуази, а відтак і трьох її дочок.
З ними у Жака поступово склалися рівні стосунки, хоча до кожної з них він ставився по-різному. Тепер його уже не обдурювала гарна зовнішність Жанети. Вона приховувала пустоту й байдужість. Жанету цікавили тільки наряди, прогулянки з Франсуазою до саду Тюїльрі, куди матусі водили гуляти своїх дочок, щоб нагледіти там вигідного жениха. До всього іншого їй було байдуже.