Андре Меньє втовкмачував синові, а тепер узявся повторювати ще частіше: «Поступайся, поступайся усім, синку! Сильного тобі однак не подужати, а жити буде легше, коли знатимуть, що ти покірливий та поступливий…»
Отець Поль теж засуджував норовистість. Та це була зовсім інша наука. «Не ображай слабкого, а дужому доведи свою правоту, не міряючись з ним силою. Переконай його словом, силою міркування. Якщо хочеш, вражай стрілою, але хай метає її не рука твоя, а язик!»
А бабуся Пежо розмірковувань не любила. Жак розумів, що вона не вбачає нічого поганого в тому, що він провчив багатія. Якщо Жак провчив — значить, було за що! Розмовляти про це ні їй, ні йому було ніколи. Та Жак і без розмов розумів, що бабуся, хоч як важко їй живеться, хоч яких принижень доводиться терпіти, обстоюватиме свої права, доки може. І за це він любив її ще дужче.
Розділ третій
ОТЕЦЬ ПОЛЬ
Йдучи до отця Поля, щоб дістати його благословення на дорогу, Жак із хвилюванням думав про те, що на нього чекає довга розлука з улюбленим наставником. З ним і його книгами, що притягали до себе Жака, ніби магніт.
Пан Поль привітав Жака словами:
— Ласкаво прошу, Жаку! Ну що, зібрався, готовий?
— Зібрався, отче Поль, ось і прийшов до вас… Благословіть мене на дорогу.
— Охоче, сину мій! Але не раніше, ніж ми вип'ємо по чашечці кави й поговоримо!.. Мадам Грійє, дайте-но нам кави!
Старенька служниця, яка жила в кюре багато років і старіла разом з ним, накрила на стіл і подала каву.
— Особливого напуття, дитино моя, я тобі не даю — ти й так їх від мене начувся чимало. Я вірю, що ти пам'ятатимеш усе, чого я тебе навчав. Париж великий, він навіть більший, ніж ти уявляєш, — голова може піти обертом. А ти не піддавайся, не зазнавайся! Що б там не сталося, будь чесний! Тут я за тебе спокійний. Ти добре затямив, що таке чесність і честь, стійкість і мужність.
Жак розповів отцю Полю про свої турботи: бабуся звеліла передати свій наказ у руки королю. Але ж як це зробити?
— Тут я тобі поганий порадник, — сміючись, відповів отець Поль. — І сам у палаці не буваю, і ніхто з моїх близьких туди не мав доступу. Та мені доводилося чути, та й не раз, що є тільки один вірний засіб передати прохання в палац — це через когось із двірської челяді. Ти навіть уявити не можеш, скільки є в короля, особливо в королеви, перукарів, масажистів, одягальників, пудрильників — хіба всіх їх перелічиш! Один наклеює волосся на матерію, другий розчісує перуку, третій — пудрить, четвертий одягає, і так ні кінця, ні краю… А втім, не думаю, щоб сам король зацікавився бідами твоєї бабусі. От Генеральні штати — це інша справа. Недарма їх скликання відкладають щомісяця й щороку. В Генеральних штатах зберуться представники не лише аристократії і вищого духівництва. Там будуть і представники третього стану — люди найрізноманітніших професій. Вони краще розуміють, від чого біди народні… Головне ж накази. Це — велика справа. Кожен може зараз розповісти в наказі про свою біду, свої потреби, запропонувати, як зробити життя кращим… Ти, Жак, прожив на світі небагато — лише шістнадцять років, але добре знаєш, як поводиться сеньйор з селянами. Тому пояснювати тобі не треба, як мало користі від представників дворянства. А духівництво? Не довіряй, Жак, і нашому брату, священикові. Це, бач, ми, сільські пастирі, простодушні й бідні, а там, де священики багаті, де вони мають владу, остерігайся, сторонися їх. Вони не просто хижі вовки, вони ще й вовки в овечій шкурі.
— Ну, а король? — наполягав Жак.
Отець Поль не вмів брехати, він підвів очі, зітхнув і мовив:
— Я хочу вірити, що король почує голос представників народу. Як і всі, я з хвилюванням і надією чекаю, коли ж заговорять нарешті Генеральні штати.
Розмова перекинулася на майбутній від'їзд Жака.
— Ти частенько ремствував на мене за те, що я дозволяю тобі читати не всі книжки, що стоять у мене ось тут, у книжковій шафі. Пригадуєш, як ти розсердився на мене, коли я відняв у тебе «Дух законів» Монтескье? — Кюре безгучно засміявся. — Але ж не тому, що книжка погана. Навпаки, книжка ця просто скарб. Та, щоб ти оцінив цей скарб, щоб ти зрозумів кожен рядок цієї дорогоцінної праці, треба спочатку прочитати багато іншого… Я через те згадав про нашу сутичку, що там, у крамниці тітки Франсуази, тобі доведеться самому вибирати собі книжки для читання. Та, здається мені, я тебе добре до цього підготував: ти не захоплюватимешся порожніми світськими романами, пам'ятатимеш, що книжка не розвага, до якої вдаєшся, коли тобі нічого робити. Книжка — це твій Друг.