– Я скільки разів говорив, щоб ти не допускався зі мною подібного тону.
Коханець замахав рукою, так, як обтрушують руку жінки.
– Чорт, у мене фотосесія на четверту, – сказав він.
Величко, не змінюючи пози, дав ляпаса ще влучніше, ніж першого разу.
– Не повторюй ім’я того, – прошипів капітан.
Коханець засміявся спочатку єхиднуватим дитячим смішком, потім упав у крісло і захвицав повітря ногами. Капітан приховав мимовільну усмішку. Але за хвилину сміх коханця переломився в істериці. З очей, вічно здивованих очей, бризнули сльози. О, цей старий голос кохання! Капітан став ближче до вікна. Місто лежало перед ним білими пагорбами. Він підняв руку, зелену проти світла долоню, і помітив на пучках кров. Кров, на диво, була зеленою.
– Хочеш замінити її на нього. Хороша парочка. Нічого не скажеш. Ви якраз танцювали на одній нитці. Тоді де місце для Бога? Нічого нового не вигадав, – коханець почухав мізинцем груди.
Капітан ударив його носаком, продовжуючи дивитися на хмари.
– Ні, з цього місця дивитися на життя легше.
– З чого, чорт тебе забирай? Що ти хочеш цим сказати? Як?
– Ось так, – і капітан засмалив його носаком у грудину.
Коханець завалився на бік, пискнув щуром. Удар носаком підкинув його у повітря. Він розтягнувся великою іграшковою жабою.
– Ось, саме так, – сказав капітан. – Гра повинна відбуватися у межах. А ти про це забуваєш.
– Я… Я… Що ти хочеш сказати… – Коханець повз на руках, допомагаючи однією лівою ногою, тягнучи за собою широкий віхоть чорної крові.
– Щоб у всьому розібратися до кінця, – додав капітан і пхнув коханця ногою у сідниці.
– Ха. У мене на очку не виросте клітор. Думай чи не думай. Ти збожеволів від цієї баби. Тобі вже не хочеться бути підаром? Так і скажи. Але коли заскочив, ніколи не вискочиш. Га? – Коханець сів, зелена хусточка з’явилася у нього в руках, він затиснув її довгими пальцями, унизаними перснями. Висякався, делікатно й акуратно, щоб не замастити сорочку кров’ю.
Капітан зробив коло, повільно, намагаючись не наступити на зміїсті тіні. Потім зупинився знову там, звідки прийшов. Присів навпочіпки. Взяв за підборіддя юнака і заглянув у його очі, чисті, бездонні, з дитячим здивуванням очі.
– Про що ти думаєш? – запитав.
– Мені боляче, – і коханець сунув йому під носа руку в засохлій крові.
– Ти не помітив, яка тиша навколо? Завжди така тиша, коли хтось помирає… І тоді приходить думка, така порожня, наче літній полудень: можливо, все вигадка, а те, що ми відкинули, є дійсність?
– Дурниці, – шмаркнув носом коханець.
Борлак швидко забігав на горлянці капітана, він сковтнув терпку слину, задер підборіддя, ворухнувши щелепою:
– Але чому завжди виходить так, як не ми, а він хоче, – сказав просто, а не запитав Величко.
– Хто?
– Христос.
– Знову ти про це? Перестань. Залиш усе це на… – він покрутив долонею, досить віртуозно, у себе перед носом. – Ми, саме так: ми не релігійні. Залиши це попам і мистецтву. – Коханець зробив спробу зіп’ястися на ноги. Капітан ухопив його за плече, стиснув пальці, що аж тріснули кісточки, і коханець, повільно тягнучи сукроватицю до носа, сів і запопадливо подивився у мужнє обличчя капітана Величка.
– Яка тиша. Прямо-таки чортова, блядь, тиша… Колись у дитинстві я полюбляв дивитися і спостерігати за товстими людьми. Мені приємно було усвідомлювати, що вони нічим не подібні до мене. Але головне ось у чому: я був певен, що коли підійду до них і почну говорити, вони мене не проженуть, а зрозуміють. Так, саме наче я близький їм по плоті, – вільною рукою Величко попорпався у кишені, намагаючись відшукати сигарети.
– Давно ти думаєш про це? – коханець потерся щокою об його гостре коліно. – Краще… ну… Краще жити одним днем.
– Саме так він і вчив…
– Знову. Дай спокій тому, до чого навряд чи будеш належати.
– Т-с-с, – капітан приклав до губ вказівного пальця. – Краще не займай невідомості. Ти б краще не починав. – Величко провів долонею по обличчі, коли прибрав руку, то очі у нього були заплющені. Тонка шкіра на повіках смикалася, очні яблука під нею перекотилися під лоба, а борлак засмикався ще дужче.
– Перестань, противний… Мені страшно, – проскімлив коханець зовсім натуральним голосом.