Сили обскурантизму, особливо релігійні і традиційні, заперечують право жінки на сексуальність і насолоду. Є багато прикладів цього — від одержимості дівочою перетинкою і жіночою вірністю до калічення геніталій і бурки. Сексуальна жінка лякає чоловіка. Він мусить контролювати її, аби застрахуватися від того, що вона матиме численні стосунки, зможе порівняти його з іншими чи обійтися без нього. Якщо вона шукає насолоду і різноманітність, він не може бути впевнений у своєму батьківстві.
На Заході ці сили обскурантизму мусили відступити, але вони і далі чигають у засідці. Я росла в часи повзучого мачизму, коли сексуальне бажання і проміскуїтет були справою виключно чоловіків. Вважалося, що жінки є від природи цнотливими і їх треба спокушати. Ми не могли сприяти нашому спокушенню, а мусили вдавати, що поступаємося через знемогу, щоб на нас не навісили ярлик «розпусниць». Якщо ми це робили і чоловік «добивався свого», ми починали «дутися» і переходили в категорію «обманутих». Жіночий сексуальний імпульс заперечувався і будь-яка альтернатива гетеросексуальним і моногамним стосункам вважалася збоченням або гріхом.
Хуана Інес де ла Крус, «Йолопи-чоловіки»
Усе своє життя я була невиправно романтичною, але любовна пригода в літературі є для мене страшенним викликом. Багато років я пишу, так і не розвинувши талант майстринь любовного роману, і знаю, що ніколи цього не досягну. Я намагаюся уявити коханця, якого би жадали мої гетеросексуальні читачки, але цей компендіум чоловічих чеснот мені не дається. Вважається, що ідеал є вродливим, сильним, багатим чи впливовим, аж ніяк не дурним, розчарованим у коханні, але готовим дати себе спокусити головній героїні — зрештою, для чого продовжувати. Я не знаю нікого, хто міг би служити мені взірцем.
Якщо мені вдається створити аманта з кінострічки, скажімо, молодого і відважного ідеаліста, смаглявого, із залізними м’язами, довгим чорним волоссям та оксамитовими очима, як Уберто Наранхо в «Еві Луні», він завжди виявляється небезпечним або хитрим; його привабливість часто є фатальною для мого жіночого персонажа, у якого врешті розбилось би серце, якби я не вбила аманта при слушній нагоді десь на середині роману. Іноді герой є доброю людиною, але якщо він стає дуже романтичним, то мусить померти, щоб не вийшов щасливий кінець любовного роману — як Раян Міллер у «El juego de Ripper». У тому випадку я мусила вибирати: умертвити його чи його пса Атіллу. А що би зробили ви?
Аманти в моїх книжках — це фанатичні герильєрос, шахраї із заячою губою, професори-вегетаріанці, невидимі вісімдесятирічні старі, скалічені солдати тощо. Серед нечисленних винятків, які пережили мій убивчий інстинкт, є капітан Родріґо де Кіроґа і Зорро. Перший є історичною постаттю, хоробрим завойовником Чилі, чоловіком Інес Суарес. Він врятувався від моїх ножиць, тому що я його не вигадала; в реальному житті він помер у бою, коли був уже старим. Зорро також не є моїм творінням. Ця маска з Каліфорнії існує вже понад сто років і досі лазить по балконах, щоб спокушати цнотливих дівиць і знуджених матрон. Я не можу його вбити, бо copyright належить корпорації, яка має добрих адвокатів.
Мої внуки спробували просвітити мене щодо розмаїтих форм кохання, які сьогодні панують серед молоді. Коли вони говорили мені про множинні любовні стосунки, наприклад, я розповіла їм, що вони існували завжди. В часи моєї молодості, у шістдесяті і сімдесяті роки, це називалося вільною любов’ю, але вони запевняють, що це не те саме, бо багато з них уже не визначають себе бінарними — чоловіки/жінки — і комбінації пар і груп є цікавішими, ніж були у мій час. Мене бісить, коли говорять про «мій час». Мій час зараз! Та мушу визнати, що, на жаль, я вже не в тому віці, аби пускатися в пригоди у царині небінарних модерних множинних любовних стосунків.
Оскільки ми говоримо про сучасну любов, не можу не згадати про любов по інтернету, яка зараз в ходу. Коли в 2015 році після двадцяти восьми років спільного життя я розлучилася зі своїм другим чоловіком Віллі, то вирішила жити сама у маленькому будиночку. Знову виходити заміж і починати все спочатку зі старим з купою маній і болячок здавалося мені кошмаром, а ймовірність привабити якогось коханця була такою ж сумнівною, як те, що в мене виростуть крила. Однак мої молодші подруги порадили мені пошукати кохання по інтернету.