Вона не переслала гроші для гаданої застави і відтоді нічого не чула про того типа. Розчарування було аж надто велетенським, що вона не могла побиватися через втрату кохання, лише була вдячна, що вчасно врятувалася. Мораль, на її думку, така: не треба вірити англійським архітекторам.
Я не така прониклива, як Бренда. Я не лише зібрала би гроші для застави, але й того самого вечора поїхала би до Туреччини, щоб визволити чоловіка з буцегарні. На щастя, я не мусила наражати себе на щось подібне і не залишилась сама, як планувала, бо небо послало мені трубадура, якого я не шукала.
Ми говорили про романтичну і сексуальну пристрасть, але що означає бути пристрасною? Якщо вірити словнику, пристрасть — це пертурбація або непогамовне душевне переживання; її ще описують як сильну і непереборну емоцію, яка може привести до безумних чи небезпечних вчинків. Моє власне означення є менш похмурим. Пристрасть — це нестримний захват, енергія, що б’є ключем, і рішуча відданість чомусь або комусь. Добре у пристрасті те, що вона штовхає нас уперед і підтримує в нас небайдужість і молодість. Я роками тренувалася, щоб стати пристрасною старушкою, як інші тренуються лазити по горах чи грати у шахи. Я не хочу, аби властива рокам обачність знищила моє пристрасне захоплення життям.
Я вже згадувала Елізу Соммерс, головну героїню «Доньки фортуни». Вона, без сумніву, була відважною і хороброю, бо сіла зайцем на вантажний корабель, аби кілька тижнів плисти Тихим океаном у Каліфорнію, та на відміну від авантюристів, бандитів, утікачів від правосуддя та інших божевільних від амбіцій чоловіків, які прибули туди у пошуках золота, вона зробила це через кохання. То була пристрасна любов до молодого чоловіка, який, либонь, не був її вартий. Вона шукала його повсюди з наполегливою пристрастю, витримуючи найважчі умови у ворожому і дуже небезпечному краю, де її завжди підстерігало привиддя насильства і смерті.
Майже усі головні героїні моїх книжок є пристрасними, бо саме такі люди мене цікавлять: ті, що йдуть на ризик і здатні на одержимі чи небезпечні вчинки, як каже словник. Спокійне і безпечне життя не є добрим матеріалом для художньої літератури.
Іноді мене описують як пристрасну людину, бо я не лишилася спокійно сидіти вдома, як цього від мене сподівалися, та мушу пояснити, що мої ризиковані вчинки не завжди були зумовлені пристрасним темпераментом, бо іноді обставини кидали мене у несподіваному напрямку і я не мала іншої ради, як боротися. Я живу у бурхливому морі, хвилі якого піднімають мене, а потім кидають у порожнечу. Цей прибій настільки сильний, що раніше, коли все було добре, замість того, аби розпружитися у спокої моменту, я готувалася до різкого падіння, яке вважала неминучим. Тепер це вже не так. Зараз я день за днем дрейфую, рада з того, що пливу, поки це можливо.
Хоча замолоду я була дуже пристрасною, не пригадую, чи мала я колись літературні амбіції; гадаю, така ідея не спадала мені на думку, бо амбіція була справою чоловіків і якщо приписувалася жінці — це було образою. Потрібен був рух жіночого визволення, щоб деякі жінки опанували це поняття, так само як зробили це з гнівом, напористістю, суперництвом, прагненням влади, еротизмом і відвагою казати «ні». Жінки мого покоління час від часу хапалися за наявні в нас можливості, яких було небагато, але нечасто ми укладали план свого тріумфу.
За відсутності амбіцій я мала щасливу долю. Ніхто, і найменше я, не міг передбачити миттєве визнання, яке здобув мій перший роман і решта моїх книжок. Либонь, моя бабуся мала рацію, коли передрекла, що її внучці щаститиме в житті, бо вона народилася з плямою у формі зірки на спині. Багато років я думала, що це мене вирізняє, та виявляється, така пляма стрічається часто і до того ж із часом стирається.
Я завжди була дисциплінована в роботі, бо на мені позначилася пересторога мого дідуся, що усякий дозвільний час — це час убитий. Не одне десятиріччя це було моїм правилом, але я збагнула, що дозвілля може бути родючою землею, де квітне творчість. Я більше не мордую себе надмірною дисципліною, як раніше; я пишу заради приємності розказати історію слово за словом, поволеньки, насолоджуючись процесом і не думаючи про результат. Я не сиджу, наче приклеєна до стільця, цілими днями, пишучи із зосередженістю нотаріуса. Я можу розслабитися, бо маю рідкісний привілей: у мене є вірні читачки і добрі видавці, які не намагаються впливати на мою роботу.