LASTESIS, «Ґвалтівник на твоєму шляху»
Насильство проти жінки існувало тисячоліттями — до такої міри, що ми автоматично намагаємось не потрапляти в ризиковані ситуації. Це нас дуже обмежує. Те, що більшість чоловіків робить не замислюючись, наприклад, йти вулицею вночі, зайти в бар чи попросити підвезти машиною, у нас в мозку вмикає сигнал тривоги. Чи варто ризикувати?
Домашнє насильство у Чилі є настільки домінуючим, що фундаментальним пріоритетом уряду першої президентки, яку ми мали, Мішель Бачелет (2006 — 2010 і 2014 — 2018 рр.), було здолати його за допомогою освіти, професійної підготовки, інформації, притулків і законів про захист. Також вона забезпечила безкоштовний і легкий доступ до контрацептивів. Не змогла провести через конгрес закон для депеналізації аборту.
Життя цієї героїні схоже на роман. Вона вивчала медицину, бо то був конкретний спосіб допомагати стражденним людям, як сказала вона в одному інтерв’ю, її спеціальністю була педіатрія. У перші дні військового перевороту1973 року її батька, генерала Альберто Бачелета, заарештували його товариші по зброї, бо він відмовився взяти учать у заколоті проти демократичного уряду; у березні 1974 року він помер від зупинки серця під час тортур.
Мішель Бачелет і її матір арештувала політична поліція, їх катували на славнозвісній Віллі Ґрімальді, де нині музей звірств, що коїлися в ті часи. Вона змогла визволитись і поїхала у вигнання до Австралії, а звідти до Східної Німеччини. Через роки вона змогла повернутися в Чилі, де завершила своє вивчення медицини. Працювала на різних посадах до повернення демократії у 1990 році, коли й почалася її політична кар’єра.
Як міністерка охорони здоров’я Мішель дозволила роздачу «пігулки наступного дня» жінкам і дівчатам, старшим 14 років, аби запобігти вагітності відразу після статевого акту. У Чилі, де католицька церква і праві партії є дуже впливовими і де аборт є незаконним, цей захід викликав шалений опір, але також приніс міністерці повагу і популярність.
У 2017 році чилійський конгрес схвалив закон про аборт з трьох причин: безпосередня загроза смерті матері, несумісна з життям патологія ембріона поза маткою і зґвалтування. Його можуть здійснювати протягом перших дванадцяти тижнів вагітності, або чотирнадцяти тижнів, якщо дівчині чотирнадцять чи менше років. Обмежень, накладених навіть на ці випадки, є стільки, що цей закон є майже насмішкою, покликаною втихомирити жінок, які його вимагають. На викликаних цим масових маніфестаціях багато жінок оголили груди, аби підкреслити, що вони господині власного тіла.
У 2002 році Мішель було призначено міністеркою захисту, вона стала першою жінкою в Латинській Америці, що отримала цей пост, і однією з небагатьох у світі. На її долю випало геркулесове завдання спробувати примирити військових та жертв диктатури і отримати обіцянку, що ніколи більше збройні сили не повстануть проти демократії.
Мені важко уявити, як ця жінка змогла подолати травму минулого і порозумітися з інституцією, яка не тільки на шістнадцять років впровадила режим терору в країні, але й убила її батька, катувала її саму та її матір і вислала у вигнання. Один з її катів жив у тому самому будинку і вони часто зустрічалися у ліфті. Коли Мішель Бачелет запитали про необхідність національного примирення, вона відповіла, що це особисте рішення; ніхто не може вимагати прощення від тих, хто постраждав від репресій. Країна мусить іти вперед з важким тягарем минулого.
Пабло Міланес, «Пройду я вулицями знову»
Багдадський халіф був би радий дізнатися, що ми, жінки, понад усе хочемо любові. У нашому мозку є щось дивне, якась пухлина, яка спонукає нас любити. Без любові ми не можемо жити. Заради любові терпимо наших дітей і чоловіків. Наше самозречення стає однією з форм рабства. Чи помічали ви, що індивідуалізм та егоїзм вважаються позитивними рисами у чоловіків і вадами у жінок? Ми схильні відсувати себе на задній план заради дітей, партнерів, батьків і майже всіх решта. Ми скоряємося і жертвуємо собою заради любові, це нам здається верхом благородства. Що більше ми страждаємо ради любові, то шляхетнішими ми є, як це чітко видно у телесеріалах. Культура прославляє любов як щось найпрекрасніше, і ми добровільно потрапляємо у цю чарівну пастку через «пухлину» в нашому мозку. Я не є винятком, моя «пухлина» — з найбільш злоякісних.