Я не стану говорити про материнську любов, бо вона недоторканна, і будь-який жарт, на який я зважилась би з цього приводу, обійдеться мені дуже дорого. Якось я сказала своєму синові Ніколасу, що замість того, аби приводити на світ дітей, хай заведе собі пса, і він мені цього так і не пробачив. Він одружився у двадцять два роки і через п’ять років вже мав трьох дітей. У нього надмірно розвинутий материнський інстинкт. Мої внуки зовсім непогані, але собак я також люблю.
Я не наважуся критикувати обсесивну любов матерів, бо це, безперечно, єдина причина, через яку вижили біологічні види — від кажанів до технократів. Також не говоритиму про любов до природи, Бога, богинь та інших схожих понять, бо це навіть близько не високомовний виклад, а просто неформальна балачка.
Поговорімо натомість про романтичне кохання, ту колективну ілюзію, яка перетворилася на ще один споживчий товар. У створенні залежності індустрія любовних стосунків конкурує з наркоторгівлею. Припускаю, що для кожної жінки роман виглядає інакше, не всі одержимі певним кіноактором, як я, мабуть, є хтось, хто закохується в жабу, як принцеса з казки. У моєму випадку зовнішній вигляд моєї жертви значення не має, аби тільки він гарно пахнув, мав власні зуби і не курив, але у мене є інші вимоги, які рідко стрічаються разом у реальному житті: ніжність, почуття гумору, добре серце, терплячість, аби витримувати мене, та інші риси, яких я тепер і не пригадаю. На щастя, мій нинішній коханий має їх удосталь.
Прийшла пора розповісти вам про Роджера, як я й обіцяла.
Незабутні уроки в суворій школі мого дідуся були дуже корисними, вони загартували мій характер і допомагали мені йти вперед у найлихіші години, однак негативно вплинули на мої стосунки в парі, бо я не поступаюсь; я є самодостатньою і бороню свою незалежність, мені зовсім не важко віддавати, але важко отримувати. Я не приймаю ласки — хіба тоді, коли можу за неї віддячити, ненавиджу, коли мені роблять подарунки, і не дозволяю святкувати мій день народження. Одним з найбільших викликів для мене було прийняти свою вразливість, але тепер це робити легше завдяки моєму новому коханню, дай Боже останньому.
Одного травневого дня 2016 року вдовий нью-йоркський адвокат на ім’я Роджер почув мене по радіо, коли їхав машиною з Мангеттена у Бостон. Він читав кілька моїх книжок, і щось сказане мною у тій програмі, мабуть, привернуло його увагу, бо він написав у мій офіс. Я відповіла йому, він продовжував мені писати зранку і ввечері щодня протягом п’яти місяців. Зазвичай я відповідаю лише на перший лист читача або читачки, бо мені не вистачило би життя вести регулярне листування із сотнями людей, які мені пишуть, однак наполегливість нью-йоркського адвоката справила на мене враження і ми підтримували контакт.
Моя тодішня асистентка Чандра, любителька детективних серіалів з нюхом гончої, взялася з’ясувати все, що можна, про загадкового вдівця, який цілком міг виявитися психопатом, хто його знає. Неймовірною є кількість інформації, що є досяжною для будь-кого, хто захоче порпатися в нашому особистому житті. «Здається, він справжній адвокат, але не треба нікому довіряти, це може бути послідовник архітектора Бренди» — застерегла мене Чандра.
У жовтні я поїхала до Нью-Йорка на конференцію, і врешті ми з Роджером познайомились. Я змогла пересвідчитися, що те, що він писав про себе і що розвідала Чандра, відповідає істині: то був відкритий чоловік. Він мені сподобався, але це не був нестримний спалах пристрасті, як було зі мною у сорок п’ять років із Віллі. Це підтверджує сказане мною раніше: визначальними є гормони. Він запросив мене на вечерю, і через пів години я навпростець запитала його, які в нього наміри, бо в моєму віці немає часу, щоб марно витрачати. Він подавився равіолі, але не втік, як зробила би я, якби він влаштував мені таку засідку.
Нам вдалося побути разом три дні перед тим, як я мусила вертатися в Каліфорнію, і цього часу Роджерові вистачило, аби вирішити: якщо він мене зустрів, то відпускати не збирається. Він запропонував мені вийти за нього заміж, коли відвозив до аеропорту. Я відповіла те, чого чекають від респектабельної зрілої дами: «Заміж — ніколи, але якщо ти готовий часто приїздити до Каліфорнії, ми можемо бути коханцями, що ти на це?» Бідолаха... що він міг мені сказати? Звісно, він погодився.