– Давай вип’ємо, жінко, і будемо кохатися до ранку!
– Ще чого! Тобі добре, завтра не вставати!
Чоловік і жінка вже досить літнього віку якогось вихідного дня після доброї випивки і вечері з приводу свята відпочивають біля телевізора. Жінка:
– А ти ж мені, чоловіче зраджував! Знаю з ким і знаю коли…
– І ти ж мені зраджувала! Тільки не знаю з ким і коли. Признайся, жінко, життя ж бо майже вже прожили…
– Та всього три разочки…
– Коли? Як?
– Пам’ятаєш, як кандидатську захищав і одного голоса не вистачало?
– Угу…
– А пам’ятаєш, як на директора заводу йшов, а секретар райкому був проти?
– Ага…
Мовчанка.
– А третій раз, жінко?
– Ну… Це вже за часів незалежності… Пам’ятаєш, як у депутати балотувався?
– Так. Ну й що?
– Так тобі ж триста трьох голосів не вистачало!
В ресторані на кухню заходить директор, бачить там біля молодої куховарочки пожежника і до нього:
– А що тут пожежник робить?
– Слідкує, щоб м’ясо не згоріло! – швидко знайшлася куховарка.
Проводжає Іван Настю до хати. Стали біля яблуньки.
– Закурю та піду! – каже Іван.
Покурив. Помовчали.
– Закурю та піду! – каже знову.
Потім ще раз…
– А в тебе ще багато сигарет? – врешті питає Настя.
Микита добре випив і вдома насварив Ганю. Ганя кричить малому Василькові:
– Біжи, синку, до сусідів, скажи дядькові Опанасу, що тато маму б’є, а тітці Марії скажи, щоб дала сала, бо нічим борщ засмажити!
Дівчина дзвонить по телефону:
– Я по оголошенню. Це ви хочете познайомитись з молодою гарною дівчиною? Я прийду на побачення. Щоб я вас упізнала, тримайте в руках жіночу хутрянку 48-го розміру…
– Пані! – здивовано звертається офіціант до однієї з відвідувачок, що пильно вдивляється в бік головного входу в зал. – Ваш чоловік тільки-но сповз під стіл!..
– Ви помиляєтесь, добродію! Мій чоловік он стоїть біля входу…
Служба знайомств по телефону у провінційному містечку.
– Алло, дівчино?
– Так.
– А можна з вами познайомитись?
– Звичайно. Тільки опишіть себе.
– Я невисокого зросту, товстенький, лисуватий…
– Василю, це ти?!
Чоловік і жінка посварилися. Жінка дістає з футляра скрипку. Чоловік:
– Ну, добре, добре, не треба! Куплю тобі нову сукню!
У приватне бюро розшуку прийшла молода жінка:
– Мені здається, що мій жених має коханку… Я його так люблю! Я себе без нього не мислю!
– Ви хочете, щоб ми прослідкували?
– Так… Тільки… Скільки це буде коштувати?
– Як для вас – 50 доларів.
– Усього? – жіночка витерла сльози. – Я думала, що це коштує дорожче.
– Ну то як?
– У такому випадку, я дам вам адресу ще одного… мого жениха…
У барі:
– Любий, а ти знаєш, що коханець твоєї дружини, – приятель коханки мого чоловіка?…
На екзамені з економіки симпатична дівчина розповідає про Адама Сміта і не називає його імені. Викладач запитує:
– Як же звали Сміта?
Ніякове мовчання.
– Ну, не хвилюйтеся. Згадайте, як звали першого мужчину, – підказує викладач.
Дівчина червоніє і тихо шепоче:
– Микита…
Кум запросив куму в гості. Наливає одну чарку, потім другу, третю… Через деякий час кума його зупиняє:
– Досить, куме, я вже така, як вам потрібно…
Дві актриси позують перед фотокореспондентом. Одна шепоче іншій:
– Вище підборіддя! І друге теж…
Режисер провінційної кіностудії молодій актрисі:
– Через пару років я гарантую тобі «Оскара»! – А що, коли буде дівчинка?
Молода вихователька дитячого садка в автобусі привітно усміхається чоловікові, який сидить навпроти. Той здивовано піднімає брови.
– О, вибачте, мені здалося, що ви один із батьків моїх діток.
Лежать Іван і Марійка під скиртою сіна за селом. На виду жеребець кобилу покриває.
– Іванку, а як він дізнався, що вона хоче?
– Не знаю… По запаху, мабуть…
Ще полежали…
– Іванку, а у тебе, схоже, нежить…
У готелі поруч із номером шведки поселився іспанець. Увечері він із пляшкою доброго вина стукає до неї у двері:
– Хто там?
– Хуан Карлос Марія Емануель де Сільва.