Минув час, саме так усе й сталось.
Безперечно, я все романтизую. Я романтизую світлий і прозорий світ довкола себе, додаю сонячних відтінків до всіх своїх дитячих сумнівів та вагань, бачу все таким, яким бачити хочу, мало зважаючи на те, як усе виглядало насправді. Я любив цих людей, мені подобалися їхні звички, якими б шкідливими вони не були. Мене не травмували сварки й скандали дорослих, не відлякувала їхня нещирість та невпевненість. Я знав, що поза тим вони все роблять правильно, їхній світ складається з мудрих висловів та серйозних занять, з важливих дрібниць і таємних субстанцій. Я від початку сприйняв на віру всі їхні правила поведінки як єдино можливі та максимально чесні. Я зрозумів, що алкоголь робить їх сильними та слабкими водночас. І мені теж хотілося бути саме таким – сильним і слабким водночас. Мені хотілося мати доступ до всіх механізмів, мати можливість керувати сузір'ями, мати час насолоджуватися повенями та припливами, мати сміливість за все це відповідати.
Дитинство лишило в мені відлуння хрипких від любові голосів, відлуння щемких і радісних співів, тіні, що падають від дерев, сяйво жіночого волосся, світло жіночої шкіри. Дитинство лишилось у мені святом, довгими святковими столами, зеленими червневими сутінками, крізь які пробивається веселий крик, переможний гомін. У дитинстві лишився найкращий алкоголь цього світу – розлитий у бутлі та пляшки, чайники, банки та фляги, відра, бочки й термоси, реторти, пробірки та карафки: він належав до світу дорослих, він наповнював цей світ сенсом, він нагрівав повітря, він напружував дорослим нерви й судомив язики, він робив життя інакшим, і варто було спробувати його весь, аби зрозуміти всі можливості й перспективи їхнього світу. Все ще попереду, розумів я, я нічого не пропущу, я нічого не уникну. Бо як можна уникнути того, що створено було спеціально для тебе?
Як це все відбувається в підлітковому віці? Ти раптом підростаєш, підростаєш настільки, аби діставати до найвищих поличок батьківського серванта, стаєш дорослим до тієї міри, аби спробувати нарешті самостійно всі принади цього життя. Перший алкоголь вимиває з твоєї крові всі дитячі ілюзії, переформатовуючи психіку під боротьбу та протистояння. Оскільки протистояти з певного віку доводиться всім – всім цим дорослим демонам, наділеним правами та можливостями, всьому цьому командному складу, котрий марно намагається привчити тебе до порядку, котрий закликає тебе до совісті, ламаючи всі твої сподівання, ламаючи тебе, обламуючи. Алкоголь робить тебе похмурим і непоступливим, алкоголь заряджає тебе на тривалу позиційну боротьбу. Додає зайвих ударів твоєму серцю, додає голосу суворої дзвінкості, робить повітря в твоїх легенях чистим і п'янким, робить зброю в твоїх руках смертельною, робить вчинки твої осмисленими, а ранки – чорними. Алкоголь збиває всіх твоїх друзів у запеклі вуличні зграї, наповнює ваші серця попелом, наповнює душі льодом, примушує брати до рук мечі з вогню та диму, освітлює шлях літніми подвір'ями, штовхає вас у безвість, у сухе вугільне провалля ночі, веде вперед, розгортає над вами стяги та ікони, нашіптує вам: давайте, недомірки, кроком руш за святинями, за скарбами цього хитрого дорослого світу, рушаймо за золотом і міддю, за рабинями й банківськими активами, за птахами й свіжим високим вітром, я буду вас підтримувати й надихати, я витру всі ваші рани, продезінфікую всі ваші стигми, виведу шрами з тіла, ніби плями від шкільного чорнила. Я буду лишатися з вами доти, доки ви стоятиме на ногах у цьому безнадійному протистоянні. Я відвернуся від вас лише в тому випадку, коли ви опустите зброю й дозволите себе відвести по домівках. Я буду мститися вам, щойно ви зрадите. Я не залишу ваші душі в спокої, я заллю їх формаліном і виставлю на загальний огляд і осуд. Тож повний вперед, скаути!