Гоблін помахав мені рукою, запрошуючи наблизитися (інші різко розступилися в боки).
— Добрий день!
— Добрий… Капітан Бер.
З деякою затримкою я зрозумів, що капітан — це він.
— Чим можу вам допомогти?
— Я тут, це… Хотів запропонувати вам свої вибачення.
— За що? — захоплено поцікавився я.
— Сам знаєш! — відрізав гоблін, той, котрий капітан.
Я знизав плечима:
— Всіх прощаю!
Гоблін знизав мене важким поглядом, дивлячись з висоти свого зросту, а потім вийняв з кишені простеньку візитівку з логотипом НЗАМПІС:
Якщо виникнуть проблеми, — багатозначно кивнув він, — не соромся, звертайся.
— Спасибі, дядьку! — вишкірився я.
Якусь секунду він задумливо тягнув час (я приготувався використати інструктора як щит), потім кивнув і повернувся на місце.
Он як! Я оглянувся, виясняючи, які враження зумів викликати у оточуючих. На мене дивилися якось дивно. Переконавшись, що промов не буде, Чвертка підхопив мене за лікоть і потягнув геть, сил обурюватися вже не лишилося. Всі хто мене сьогодні хапають…
Попри нас з діловим виглядом потупали асистенти — вирушили шукати чергову жертву. В цей момент я дуже ясно зрозумів, чому секрет знаменитого ритуалу досі нікому невідомий: думка про те, що кожен існуючий чорний маг попався на це ошуканство, а кожен майбутній маг — попаде, наповнювала моє серце незрозумілим задоволенням. Власні неприємності на фоні радості від чужих страждань губилися абсолютно. Ось така от психотерапія. Але, щоби зрозуміти таке, Чвертці би не вистачило тонкощів душевної організації.
— Ну, ти дав! — захоплювався він. — Ти хоч знаєш, хто це був?
— Капітан Бер.
— Шеф Редстонського «нагляду»! Ти, вважай, інквізиторові нахамив!
Я знизав плечима і сказав, що думаю про капітана Бера, щедро використовуючи Краухардський фольклор і багато інших недрукованих виразів. Чвертка поплямкав губами, намагаючись запам’ятати якийсь зворот, що йому особливо припав до вподоби.
— Ну, як знаєш! — резюмував він. — Пішли пити пиво, — і помітивши, як я напружився, великодушно додав: пригощаю!
Чорний маг у поліцейський уніформі аж кипів від праведного обурення:
— Казав же ж — безглуздо туди йти! Мага з Тангорів так просто не прищучиш! Даремно він, чи що, у Бухту Транка мотався? Це Краухард! У них там кругова порука, всі одне одного покривають, не підкопаєшся!
Конрад Бер слухав його неуважно, більше душі вкладаючи в крутіння головою і роздивляння кампусу. Вони якраз минали ворота Університету, і половина зустрічних студентів, побачивши поліцейську уніформу, різко міняла курс. Всі — винні!
— Та чого тобі, — відмахнувся капітан від підлеглого. — Хлопець докладав зусиль, працював над контролем, наставника сам знайшов. Думаю, проблем з ним не буде.
— Нестандартний канал нагадає про себе лише в ході практики. Два роки інтенсивних занять, і у нього протече дах.
— Це навряд, — не підтримав колегу капітан, — Ларкес дивився кристал, сказав — конфігурація цілком стабільна.
Маг гмикнув:
— Я не хочу нічого не хочу сказати, сер, але мені здається, що координатор Ларкес — зацікавлена особа.
— Поживемо — побачимо!
Студенти із групки, що юрмилася біля воріт, раптом зрозумівши, що поряд з ними не абихто, а поліція, гуртом кинувся тікати. Капітан Бер з трудом переборов бажання кинутися навздогін за втікачами. Треба, треба посилити роботу в районі Університету! Скільки справ одразу закриється…
Глава 8
Повірте, не всякий маг може стати інструктором з бойової магії! Треба мати особливий талант, щоби примусити банду молодих чорних магів трудитися в поті лиця, до втрати свідомості, до блювоти. Саме банду, тому що індивідуальних занять програма Університету не передбачає, і саме до блювоти, тому що ранні спроби взаємодії з Джерелом вимагають нелюдських зусиль. Я, слава предкам, цю стадію уже пройшов. Причому, в моєму випадку мій любий добрий дядечко використовував морську гальку, а інструктор не міг собі дозволити бити учнів (інакше живим з аудиторії він би не вийшов). Та містер Ракшат давав собі ради: він лаявся, як сержант на муштрі, з усієї сили лупив палицею по парті, досягаючи головоломного рівня шуму (зненацька, над вухом — незабутнє відчуття), лякав нас Кайданами і хрипким шепотом розповідав, якою жахливою буде наша участь в результаті найменшої помилки. Визнаю, після трьох годин таких занять у мене починали дрижати пальці.