Що повертало слідчих до питання про викорінення причин.
Імперію треба було позбавити більшого, набагато більшого (як мінімум — треба було зруйнувати всю агентуру, яка приймала участь у цій справі), так, щоби за одну пропозицію «спробувати ще раз» у них вішали без суду і слідства. В штабі армії всерйоз дискутували про можливість акції помсти на території суперника, а поки що особливому відділу розвідки слід було показати клас. В смислі, вивудити решету диверсантів хоч з-під землі. А не те… У капітана особливого відділу були всі шанси з часом виявитися ад’ютантом Зертака.
Поки що єдиною надією був полонений. Немолодий, худий і весь якийсь поїджений, чарівник був майже радий, що його позбавили виснажливого очікування, необхідності переховуватися і тікати, але на співпрацю йти не хотів (білі, коли переконані у власній правоті, можуть бути неможливо впертими). Але капітана така поведінка скорше розважала, ніж тривожила. Якраз тут справі міг допомогти чаклун…
— Пане Сатал, не бажаєте глянути на нашу здобич? — гостинно посміхнувся особист.
Природньо, чорний бажав.
На полоненого, який відчайдушно намагався зобразити своїм виглядом твердість, поява бойового мага вплинула вражаюче: білий впав у напівнепритомний стан. Офіцери особливого відділу, які знали про традиції са-оріотських чарівників, не здивувалися, а Сатал нічого і не помітив.
— Він повинен був удень іти, вдень! — белькотів диверсант, чи то виправдовуючись, чи то пояснюючи. — Часу мало, мало було часу — закляття не прижилося. Я казав, Заріт не слухав. Спішив дуже!
— Виходить, небіжчику медаль треба дати за героїчний спротив, — задоволено мугикнув Сатал, викликавши у білого нервовий зрив і бурхливу істерику.
— Зжальтеся! Діти!!! Вся сім’я із Тарбіна — їжі нема, води нема, останній виганяючий помер — зовсім погано стало, нічні гості добивають. Вербувальник обіцяв — дітей в Ледеб заберуть, там земля чиста.
— Краще б наведенням порядку зайнялися. Он, Зертак за півроку всю погань з Арангена вимів, вночі голяком бігати можна. А ці в себе все засрали — і воювати зібралися, дегенерати.
— Ну, не скажіть. — Особист, який керував допитом, подав помічникові знак всадовити бранця рівніше. — Якби потреба в експансії не виникла настільки різко, ми б з їх агентурною мережею намучилися. А магів масштабу генерала Зертака в Са-Оріо просто нема — не народжуються. При хорошій кон’юнктурі імперські виганяючі здатні контролювати свою територію, але деякий час тому у східних провінціях було повстання, яке влада придушила з надмірною ретельністю. В процесі сильно прорідили Школу Темного Витоку за нелояльність (ви бачили колись догідливого чорного мага?) Виганяючі втратили п’яту частину бійців. Ресурсів на відновлення розореного краю у імперії не вистачило, не кажучи вже про чисельність чорних, яким до ініціації рости двадцять років. Мертві поселення стали розсадником потойбічного, і тепер ситуація розвивається лавиноподібно — через пару років нежиті скинуть їх в море.
Сатал, не повіривши, насупився (імперський чарівник продовжував рюмсати і розмазувати шмарки).
— Якщо вони не здатні контролювати територію у себе, як вони збираються робити це в Інгерніці?
— Запитайте щось легше.
— Я ж кажу — недоумки!
— Не без цього.
Вирішивши, що його робота виконана, Сатал моментально викинув са-оріотця з голови і вирушив дзвонити старшому координатору. Щоби чорний, та і не похвалився?
— Що означає, повертаєшся? — холодно поцікавилися зі слухавки. — Резидента ще не схоплено, я точно знаю, мені Зертак дзвонив. Армійські нишпорки по регіону розповзаються, як таргани. Будеш за ними слідкувати!
— Та якого!!! У мене жінка! Діти сиротами ростуть!
— Дружині я поясню, а пацани лише щасливі будуть. У мене на наступному тижні нарада про І’Са-Оріо-Т — питання з диверсантами повинно бути вирішене.
І Ларкес дав відбій.
Сатал шипів і плювався, але суперник був далеко, і кинути йому виклик негайно бойовий маг не міг. Персонал керпанського офісу НЗАМППІС з тривогою спостерігав за розлюченим чарівником. Години через півтори Сатал несподівано заспокоївся і почав робити зовсім уже дивні речі: погасив у кабінеті світло і засів там один, щось бурмочучи під ніс. Тут навіть емпати погоджувалися, що час кликати на допомогу. Штатний цілитель, почувши, кого доведеться лікувати, категорично запросив підтримку зі служби очистки. Чистильники несподівано виявилися всі в роз’їздах (ото, бачте, які трудяги), а армійський капітан зі сну довго не міг зрозуміти, що від нього потрібно цивільним. Перше ніж в офісі з’явився нарешті хоч хтось рішучий, дивний чорний маг встиг заскочити в службовий автомобіль і кудись помчати.