— А, це! Абсолютний монстр, самі дивіться.
Я стягнув брезент. Під ним був мотоцикл, такий здоровенний, що в мене аж щелепа відвисла.
— Тупиковий варіант, а шкода, — з щирим розчаруванням торговець похитав головою. — Справа навіть не в габаритах. Робота двигуна регулюється за допомогою чорної магії, одна-єдина поломка, і його дешевше буде викинути, ніж відремонтувати. Ви же знаєте, скільки коштують послуги чорного мага!
Я знав, тому що сам їх надавав.
— Можна десь тут випробувати його на ходу?
Торговець посміхнувся:
— Чого ж, давайте?
Агрегат було законсервовано зі знанням справи, для початку роботи вистачило протерти його ззовні і заповнити бак. Чорне закляття, яке наділило двигун подобою псевдожиття, вихлебтало половину оливи і задоволено затíкало. Убий Бог, це ж механічний зомбі!
— Тільки у місто не виїжджайте, — попросив торговець.
Я кивнув і натиснув на стартер. Двигун не загарчав — заревів! Вібрація була така, що мотоцикл мало що не підскакував. Я оскалився, повернув газ і викотився з ангара.
Ефект був вражаючий! Комерсанти, які мирно бесідували, блідли і відвертали голови, у сонних техніків випадали з рук інструменти, водії ваговозів зсудомлено чіплялися за віжки, готуючись приборкувати своїх звірів, щоб ті не розбушувалися.
Я об’їхав ангар, викликаючи всюди злякані крики і нездоровий ажіотаж.
Цей монстр здатен був убити білого мага самим лише своїм виглядом, я вже не кажу — звуком. Значить, про їзду містом можна було забути, мені тільки штрафів за порушення громадського порядку не вистачало. Доведеться завести гараж десь на околиці і залишати це чудовисько там… Тому що питання якогось іншого вибору більше не стояло.
Торговець привітав моє повернення сумішшю роздратування і захоплення.
— Мужик! Скільки воно коштує?! — Заволав я, перекрикуючи ревіння двигуна.
— Чотири тисячі! — загорлав він у відповідь. — Але ми дамо вам розстрочку на два роки!
— Беру!
Ось так я став власником найстрахітливішого транспортного засобу на всю Інгерніку. Одне слово — чорні рулять!
Мотоцикл став тим ковтком свіжого повітря, який дозволив мені вийти із викликаного чорною магією емоційного «запою», він об’єднав у собі старе і нове, життя напередодні і життя зараз, здобуту міць і завойовану свободу. Здається, я був останнім у групі, хто ще не прийшов до себе. Побачивши мене бадьорим і злим, Містер Ракшат зітхнув і з полегшенням взявся муштрувати нас з подвоєною енергією — цього року «природного відбракування» в нашій групі не передбачалося.
Монструозний агрегат (завбачливо помальований виробником в чорний колір) поселився в шопці на міському звалищі (тамтешній сторож мені ще давніше дещо заборгував). Зручність була подвійна: по-перше, ніхто не бачить, по-друге, ніхто не чує, і, нарешті, просто дешево, а красти щось у чорного мага мешканці звалища не наважилися би навіть під страхом смерті — виключно забобонна публіка. В цілому, ідеально, якщо не звертати уваги на сморід. Відчути усю повноту щастя мені заважали обмеження, які накладав на нічну їзду шум двигуна — маршрут мого слідування можна було прослідкувати за звуком, а це не сприяло конспірації (пам’ятати, пам’ятати про НЗАМПІС!). Оскільки зміна машини навіть не обговорювалася, слід було придумати, що можна зробити для її покращення. Алхімік я чи ні?
З точки зору чистої алхімії, проблема розв’язку не мала, якщо не вважати розв’язком велику купу подушок, примотаних з усіх сторін. Одначе я нутром відчував, що вихід є — на цю думку мене наштовхнула сама конструкція механічного зомбі. Використати закляття для управління двигуном було геніальним рішенням, котре позбавляло власника проблем з запуском і холостим ходом, конструкція не дотягувала до ідеалу лише зовсім дещицю. Образливо, ні?
Тиждень я копався у «Практикумі Бойового Мага», попутно забавляючись тим, якою кількістю евфемізмів можна замінити вислів «чорна магія». На трьохстах двадцяти сторінках я налічив двадцять чотири варіанти. Слово «прокляття» зустрілося лише раз. Просто патологія якась… Рішення прийшло по дорозі в Редстон від чергового клієнта: був уже вечір, сутеніло, а фара не хотіла вмикатися. Закляття, яке керувало двигуном, вирішило поігнорувати динамо-машину. Ну, не подобалася вона йому! Двигун грівся, як пічка, а розжарити один маленький волосок лампи-жарівки не міг — проміжні ланки у вигляді обмоток і дротів відторгалися. Проблема була принциповою: чорне закляття — не хімічна конструкція, створена майстром раз і назавжди, вона існує у вигляді рівноваги потоків, постійного руху, псевдожиття. Двигун був єдиним організмом, зі своїм ритмом роботи, а динамо-машина — чужорідною накладкою з іншою логікою буття; сильний організм хотів відторгнути чужорідне тіло. По-хорошому, їх треба було виконати у вигляді двох окремих модулів, які проходили б одне крізь одного, будучи при цьому взаємно незалежними. Задумавшись над конструкцію освітлювального блоку, я неминуче дійшов до питання про джерело енергії, і тут мене осяяла ідея: змінний струм! Хвиля!!