Выбрать главу

Пора було починати серйозніше ставитися до життя — у майбутньому місяці мені виповнювався двадцять один рік, а після цього скидок на юність уже не робитимуть. В такому віці правильні студенти уже шукають виходи на майбутніх працедавців і напрацьовують стаж, а не ганяють на мотоциклі по всьому округу з чарівного сумóю і ціпком. Пора було визначатися, що миліше моїй душі — магія чи алхімія. Містер Даркон був правий, більшість ініційованих чорних вибирала кар’єру бойового мага (магам завжди простіше заробляти натурою, а не головою), але я це діло спробував і зрозумів, що робота чистильника для мене надто одноманітна. Погано тільки, виходів на підходящі технічні фірми у мене не було…

А Чвертка?

— Слухай, Роне, а як там наш патент?

— Чудово! Якщо татечко не перестане скупитися, я відступлю його «Домґарі моторз». Старі перці все ще думають, що студент — це щось типу безплатного раба. Не сци! Багатим будеш.

— Як ти вважаєш, цей патент можна вставити в моє резюме?

— Хіба ти збираєшся стати алхіміком?

— Я завжди збирався бути алхіміком.

— Ти ж ніби….

— Ну і що?

Чвертка знизав плечима і тут же ожив:

— Ти заробити хочеш?

— Питаєш!

— Тут у мене знайомі, — Четвертушка стушувався. — Компанію, коротше, організували…

— Їм потрібен кресляр?

— Їм мізки потрібні! Ну, і кресляр також. У них крупний контракт — оптимізація роботи газогенераторних установок.

— Бочок з гімном, в смислі?

Рон реготнув:

— Томе, ти не уявляєш, які гроші крутяться в цьому бізнесі! Знаєш, скільки лайна виробляє це сране місто за один день?

Я пирскнув. Нічого собі початок кар’єри! Хоча, а чого б і ні?

— А які умови?

— Тобі сподобається.

Звичайно, порівняно з прибутками чорного мага, це були не гроші, але це я зажрався. З точки зору студента все виглядала до біса привабливо, а з точки зору злочинця в розшуку було прекрасним способом маскування — не лише Рон вважав, що ініційованому чорному нíчого робити в алхіміках.

Саме так — злочинця в розшуку! Спочатку офіційні особи НЗАМПІС натякали на винагороду, яка мені належить за порятунок людей (вірю, вірю!), потім голосно пропонували за нею з’явитися (знайшли ідіота!), а після того винагороду обіцяли уже за інформацію про мене (піди, ґулів допитай!). До «балакухи» приїжджали гості, однак вона тітка з норовом, вигнала усіх геть. Поступово шум затих, але сам факт того, що чорний маг, який майже рік практикував у óкрузі, був родом з Редстона, стало ясно навіть журналістам.

Кар’єра Едана Сатала як старшого координатора регіону почалася з оглушливого провалу і публічного приниження. Те, що два місяці, які лише й були у розпорядженні координатора, занадто мало для опанування ситуацією, його не надто тішило. Якби Саталу тоді під гарячу руку попався той злощасний маг, до гріхів координатора додалися б тортури і вбивство, але винуватець шумного торжества десь розсудливо зачаївся.

Турбота про душевне здоров’я відповідальних осіб — пряма задача емпата на державній службі. Міс Кевінахарі була впевнена, що які б емоції не кипіли на душі в чорного мага, за два-три тижні кропіткої роботи вона зможе переплавити їх на сухий прагматизм. Якщо більше нічого не станеться. Поки що єдиним побічним результатом скандалу було перенесення регіонального представництва НЗАМПІС із Ґердани в передмістя Редстона.

Доповідь про розслідування в маєтку Фіцротенів міс Кевінахарі робила координатору особисто:

— Цього разу нам пощастило (в якомусь смислі) — він креслив пентаграму на землі. Але якась… собака попорпалася там у всьому, ще і помочилася зверху. Покопавшись в… цьому, наш кращий експерт… Я навіть слів таких не знаю! Коротше, може сказати тільки те, що канал Сили у нашого фігуранта нестандартний. Все.

— Може, мені самому слід з ним поговорити?

— Ні-ні! Ви одне одного вб’єте. На смерть.

Містер Сатал мовчав і навіть емпатка не могла сказати, чи думає він над новою проблемою, чи роздмухує в собі власне роздратування.

— Повідомити результати капітанові Беру? — порушила мовчанку міс Кевінахарі.

— Ні! — стрепенувся координатор.

Емпатка утрималася від коментарів, але містер Сатал щось таке відчув (чи це навики командної роботи в нього покращилися), а тому вирішив додатково пояснити:

— Тебе не здивувало, що він змінив транспорт якраз тоді, коли ми влаштували засідку на вокзалі?