— Дивно, — визнали міс Кевінахарі. — До того він користувався поїздами так часто, що провідники встигли придумати йому прізвисько. Але капітан Бер лояльний, це точно!
— Хто говорив про нього!? В його конторі працює купа народу. Я не хочу власноручно створювати умови для витоку інформації.
Емпатка неохоче кивнула, визнаючи його правоту, і тут же запалилася:
— Ви думаєте, що у нашого мага є якась група підтримки?
— Скорше вже НЕ підтримки, — скривився містер Сатал. — У певних колах знову пішли розмови про Чудесників, що означає — будуть жертви. Але я — не Ларкес! — панькатися ні з ким не буду. Висунуться — голову знесу!
Міс Кевінахарі примирливо похитала головою:
— Для відродження секти потрібен якийсь інкубаційний період, якщо там, взагалі, є чому відроджуватися. Чи ви думаєте, що подія в маєтку — їхніх рук справа?
— Це ти про Ґрокка? — ворухнув бровою координатор. — Єрунда! Старий баран попався в пащу ґоулів, щоби замести сліди. За час, що він був на посаді, в тих місцях пропало семеро, і це тільки ті, про кого ми знаємо. Йому потрібно було всім доказати, що феномен був не такий уже і небезпечний
Цей короткий аналіз прекрасно вписувався в образ розжирілого і знахабнілого чорного мага, якого міс Кевінахарі застала на посаді начальника ВУНФ
— Думаю, мені варто попрацювати з місцевими білими, — наважилися емпатка. — І мені треба познайомитися з інформацією про редстонських Чудесників, якщо вони тут були.
— Скажи секретареві, хай сформує запит, я підпишу, — координатор раптом затнувся, — і ось що ще, міс Кевінахарі…
— Рона, можна просто Рона, — посміхнулася емпатка.
— Так?.. Здóрово! Тоді… Просто, Дан.
Рона Кевінахарі посміхнулася і залишила кабінет старшого координатора регіону, тимчасово розташований у представницькому відділі НЗАМПІС.
Сьогодні вони пройшли важливий етап: перехід до неформального спілкування означав, що Сатал більше не сприймає її як можливу чужу шпигунку. Довіру встановлено! Може виявитися, для різноманітності, що на цей раз керівництво не помилилася з новим координатором — цей чорний вміє тримати себе в руках, легко відходить, готовий пристосовуватися до роботи в команді, а надмірна агресивність в даній ситуації — скорше плюс, ніж мінус. Необхідно відобразити це все у звіті!
Міс Кевінахарі розклалася в коридорі з капітаном Бером, помітивши, що шеф редстонського НЗАМПІС виглядає якось особливо меланхолійно (мабуть, щось приховує) і заспішила до виходу — сьогодні її чекали ще дві оглядові лекції і візит до Університету.
Паровоз провів емпатку безбарвним поглядом. Коли йому сказали, що регіональне керівництво окупує його офіс, капітан спочатку не повірив власним вухам. Їм що, замало комплексу, який вони відібрали у чистильників? Там такі приміщення — хоч трамвай пускай. Але що вже там. Довелося утрясати і ущільнювати підданих, тому що старший координатор милостиво виявив бажання зайняти його, Бера, кабінет, а сам капітан був змушений переїхати у бухгалтерію. В якомусь плані ідея була непоганою — тітки-обчислювальниці взялися енергійно доглядати за холостим начальником, а серед них були такі кралі, що о-го-го! Але… Образливо, просто!
Зате узгодження документів тепер проходило просто з феноменальною швидкістю.
Наприклад — збільшення фінансування агентурної мережі. Паровоз не був впевнений, наскільки серйозно координатор сприйняв його докази, але логіка була залізною, і сперечатися з нею Сатал не наважився, простіше було дати грошей.
Ні, капітан розумів, що уявити новачка в ролі настільки успішного екзорциста важко. Важко, але можна! По-перше, як казали власні експерти Паровоза, у всіх випадках невідомий маг користувався одним-єдиним закляттям — Вогняною Печаттю. Видумати щось простіше було просто нереально, інша справа, якого ефекту він зміг з цим досягти. По-друге, всіх редстонських магів, які хоч якось підходили б під опис Лицаря, вони уже перевірили. Ну, і, по-третє, хто, крім студента, погодився би ризикувати шкурою за такі гроші?
— Новенький, — довірливо шепотів капітан начальникові.
— Студент? — Незадоволено морщився координатор, намагаючись відсторонитися. — З такими навиками? Трьох ґоулів одночасно, практично, голими руками, експромтом, ніби ногу почухав! Соромно визнавати, але серед відомих мені бійців немає особи такого масштабу.
— Талановитий студент! — Паровоз нависав над чорним великою теплою хмарою.
І містер Сатал здався.
— Добре. Проведіть опитування викладачів університету, чи немає у них на приміті якого генія початківця.