Наступного разу, прийшовши на роботу, я застав Йогана п’яним в дим.
Всі сиділи і робили вигляд, що нічого не сталося. Я спробував злитися з колективом, але це виявилося вище моїх сил.
Вони, взагалі, розуміють, що стається?! Добре, своїх чорних в Редстоні було мало, а університетські з місцевими мало спілкуються. Але білий!!! Їх тут має бути як гною! Це що, лише я розумію, чим все закінчиться?!
Білий маг, який зірвався в запій, живим з нього, звичайно, не виходить (ну, якщо не вдаватися до примусової госпіталізації). Психіка у них, розумієш, крихка і до життєвих негараздів не пристосована. Не впоравшись з нервовим потрясінням один раз і дорвавшись до хімічного релаксанту, білий буде заливати душевний біль вином знову і знову, і щоразу сил для розв’язання проблеми буде залишатися все менше і менше, а фізичний стан мага прямо зв’язаний з психічним…
Може, фірмі просто вигідно, щоби розробник здох? Ні, це я, звичайно, зі зла…
Але людину ж рятувати треба, без жартів!
Відігнавши секретарок і заваривши убивчо міцної кави, я пішов приводити шморгаючого носом страждальця до тями, взяв його за руку і вклав туди горнятко. Звичайно, жовтка і перцю у мене під рукою не було, зате лимону я туди вбухав стільки, що сльози на очах виступали:
— Пийте, пийте! Треба, треба випити.
Білі реагують на фізичний контакт інакше — дотики налаштовують їх на інтимний лад і викликають бажання довіритися. Враховуючи, що сп’яніння підвищує навіюваність, можна сподіватися, що він зробить все так, як я скажу.
— Одним ковточком, гоп!
Він ковтнув і його болюче пересмикнуло. Хороший ефект! Я продовжував тримати його за руку і заглядав при цьому в очі (також дуже сприяє):
— Друже, тобі треба йти додому! Відпочинь сьогодні гарненько, завтра тобі будуть потрібні сили. Все буде добре, я обіцяю! Нам потрібна твоя допомога! Тебе провести?
Він п’яно покрутив головою, піднявся і досить впевнено посунув у бік виходу — зазвичай білим тяму відбиває раніше, ніж встигає отруїтися тіло. Треба сподіватися, що він зуміє взяти себе в руки, бо я йому не мамочка і відправити до лікаря не зможу.
Після відбуття Йогана середній настрій по офісу підскочив на два градуси. Напевно, ніхто просто не наважувався почати обговорення невдачі в присутності цього бідолахи. Зачекавши для надійності хвилин п’ять, Полак дзвінко плеснув у долоні:
— А чи не влаштувати нам кавову п’ятихвилинку?
Співробітники ожили і заскрипіли стільцями. Спробу влаштуватися на кресленнях я пересік, тому всі зібралися навколо столика секретарок, витіснивши звідти незадоволених дівчат. На столі з’явилися не лише кава, а і печиво, солені горішки і навіть пляшка бренді, яким я, не гаючись, розбавив каву у відношенні один до двох.
— Не буду приховувати, друзі, — почав Полак, — те, що сталося, — великий удар для нас. Однак ще не все втрачено! У кого є якісь міркування з приводу причин останньої невдачі?
Над столом повисло пригнічене мовчання.
— Сміливіше, друзі мої, сміливіше!
— Не можна поєднати магію з алхімією, — вагомо заявив Карл.
— Це чому ж? — від ковтка саморобного лікеру мене потягнуло на балачки.
Алхімік злісно зиркнув оком:
— Тому що ці області практично нічим не пов’язані!
Я багатозначно підняв палець:
— Вони взаємодіють через матеріальний світ! Головне — знайти точки дотику.
— Точки? В бачкý з гівном?
— А чим поганий бачок з гівном з алхімічної точки зору?
— Тим, що не працює!
Я поплескав себе по грудях:
— У мене патент — магічний пристрій на алхімічному, і офіґенно як працює! Хоча спочатку, дурнятина була страшна, — показати їм свій мотоцикл, чи що?
Але Карл про мої успіхи слухати не хотів:
— І що, по-твоєму, нам робити?
— Переважно проблему вдається вирішити, розбивши систему на частини, — знизав плечима я.
Принаймні, одну проблему я так вирішив.
— Які частини? — роздратовано процідив Карл.
Я знову знизав плечима:
— Скажу, коли вивчу процес!
— Справді, Карле, — вступився за мене Полак, — дозволь хлопчикові детальніше вивчити процес.
Комусь іншому я б за «хлопчика» дав у морду, але тут — начальство. Довелося посміхатися.
Алхімік гордо відвернувся — вирішив мене ігнорувати. Да не дуже вже і хотілося! Родичка Чвертки підлила мені в філіжанку бренді, для заохочення (цей Карл дівчаткам явно не подобався). Розмова перейшла на несерйозні теми, участь у весняному фестивалі і виїзд на природу. Я дивився, слухав і розумів, чому Рон так силувався запхати мене в цю компанію. Дитячий садок, штани на штрипцях! Причому, у начальника на штрипцях — в буквальному смислі цього слова.