— Гей! А ну, пригальмуй.
Я сповільнив крок і скорчив незадоволену міну:
— Якісь запитання, сер?
— Треба переговорити.
Він завів мене у напівтемне кафе і всадовив за дальній столик. Я не заперечував — не вистачало ще, аби мене з ним побачили. Потім розмов буде, не відгавкаєшся….
— Я хочу перезаписати твій кристал.
Напевне, очі у мене стали як у мишки на унітазі:
— Нафіга?
— Тому що підмінити його я зможу без проблем, а за втрату з мене голову знімуть
— Не зрозумів! — чесно признався я.
Поліцейський роздратовано скривився:
— Значить так. Дивися сюди! У мене недавно помінялося начальство. З попереднім босом я пропрацював п’ятнадцять років, природньо, не раз ішов йому назустріч, всякі послуги — в нашій роботі без цього не можна. Але! Упаси мене Бог довіритися чорному, натуру вашого брата я дуже добре знаю. Випадок з твоїм «пробоєм» він замовчав особисто, сказав, що канал стабільний і приводів для паніки нема, я не заперечував — з босом сперечатися не прийнято. Якби я тоді зібрав комісію для експертизи, дісталося би і нам, і тобі, а висновок був би той самий. Тепер інша справа — він мені більше не босс, а слова до папки з документами не підшиєш. Та от, я тут роздумував і зрозумів, що дав маху тоді — не можна було чорному магу вірити. Ти не подумай чого, просто у вас, хлопці, мізки інакше влаштовані, не можете ви чужі інтереси приймати в розрахунок.
— Чому, можемо, — образився я.
— Не той випадок, — відмахнувся капітан. — Словом, у нас вся контора одного діяча тут шукає, записи переглядає, тикаються, куди не слід. Так що твій кристал новий босс рано чи пізно побачить, але краще, якщо запису «пробою» на ньому не виявиться. Розумієш свій інтерес?
Я розумів (причому — чітко), що шеф редстонського НЗАМПІС пропонує мені вступити у змову. І що йому це потрібніше, ніж мені.
— За просто так — не згоден.
— І чого ж ти хочеш? — недружньо буркнув Паровоз.
— Хочу все знати! — схохмив я.
— Рано помреш, — погрозив він.
Я знизав плечима:
— Все можливо. Але грошей ви мені все одно не дасте, а найбільша цінність після грошей — інформація. Домовимося так: ви розповісте мені все, що знаєте, про якесь цікаве запитання, ми запишемо новий кристал, а старий ви віддасте мені.
— Го!!
— Та що вам до того? Ви ж не думаєте, що я буду вас шантажувати, знаючи, чим ризикую?
— І нашо воно тобі?
— Ви жартуєте? Це ж моє справжнє Здобуття!!
Він хвильку помовчав, розглядаючи мене відсутнім поглядом. Ніколи б не подумав, що у людини з такою зовнішністю може бути розвинутий розум. Тепер буду знати.
— Домовились, — наважився капітан. — Кристал номера не має, після того, як він залишить сховище, сказати, де його записано, буде неможливо. Але і видати його за чужий ти не зможеш — ім’я на ньому вибивають ще до початку запису.
— Навіть не думав про таке! — заспокоїв я його.
— Прийдеш завтра в управління, ось тобі повістка.
Час мені підходив: він очевидно вивчив розклад моїх занять.
— Буду, — я сховав повістку в кишеню і несподівано зацікавився: А як ви ставитеся до зомбі?
Він втупився в мене важким поглядом.
— Та я чисто теоретично запитав!
— Я тобі дам теорію! — пригрозив він. — Слідкувати тобою буду, не змикаючи очей! Фантазер, твою маму!
При чому тут родичі? Мені б песика десь пристроїти.
Глава 15
Так склалося, що вибратися з фабрики в офіс мені вдалося лише через тиждень. Я розраховував задати Йоганові кілька запитань, але стіл білого мага стояв порожній.
— Він пішов у відпустку, — Полак відводив очі убік, — для поправки здоров’я. За цей час треба би привести всі справи до порядку…
Цей білий маг почав викликати в мене повагу — сам вирішив звернутися за допомогою! Скажемо прямо: цій публіці далеко не завжди вистачає духу усвідомити свої проблеми. Хороший привід засукати рукави.
— Можу я взяти записи випробувань?
Полак тикнув пальцем в набиту шафу. Цікаво, а в записах у них такий самий бедлам, як і в кресленнях?
У товстих солідно переплетених журналах зберігався літопис діянь «Біокіна». Два роки тому все починалося дуже бадьоро: команда з трьох магів і чотирьох алхіміків зібралася, щоб поєднати в одному пристрої цілий жмут графіків і закономірностей, які описували існування удосконалених бактерій. За основу було взято стандартний бродильний чан і чотири найперспективніших штами. На рівні пробірок усе працювало ідеально, але варто було їм перейти до натурних випробувань, обломи пішли один за другим. Якщо говорити конкретніше — рекордом безперебійної роботи газогенератора був один місяць. Першими дезертирували алхіміки, швидко второпавши, що халяви не буде. За ними потягнулися маги, один з яких був учнем Йогана. Останні півроку «Біокін» функціонував в урізаному складі, відпрацьовуючи, як їм здавалося, останні нюанси конструкції. І ось результат.