Хоч бери та й звільняйся. Але гроші, видані Чверткою як аванс, я встиг розтринькати, а повертати їх було ні з чого. Якщо ця штука не може працювати, то мені треба принаймні пояснити — чому.
За три тижні я встиг обкатати проблему в голові і розглянути з усіх боків, орієнтуючись, переважно, не на запропоновані розробниками бактерії графіки, а на дії людей, котрим вдавалося, хай абияк, але давати собі раду з бродильними чанами (чому дуже посприяли канікули, які якраз почалися — тепер я міг сидіти на фабриці хоч круглодобово). Як на мої враження, агрегати виявилися на диво тупими, в тому смислі, що від початку управляючої дії до найпершого відгуку системи минало кілька хвилин, а то і чверть години. Дивлячись на записи результатів випробувань, у мене не виникало бажання влаштовувати щось подібне ще раз. Введення в родильний чан вдосконаленої культури було рівнозначно спробі запустити двигун трактора на нітрогліцерин[4]. Чур мене, чур! Ви уявляєте, що буде, коли на гівняній фабриці щось бабахне? Те, що «Біокіну» вдавалося утримувати агрегат стабільним протягом цілого місяця, було шедевром алхімічної думки, чимось порівнянним з утриманням предметів підвішеними в реактивному струмені. Для того, щоб обґрунтувати свої відчуття, я перекопав усі статті Йогана і записи лекцій з теорії управління, висновок був невтішний: користуватися продукцією «Біокіна» на асенізаційних фабриках було просто неможливо. Принаймні, без суттєвих змін у конструкції чана.
Ось цю то думку я і виклав на черговій кавовій п’ятихвилинці, які тепер проводилися регулярно (Йоган, поповнілий і трохи рожевіший, ніж зазвичай, знову вийшов на роботу).
— А як, на твою думку, повинен виглядати ідеальний чан? — Полак підбадьорливо посміхався.
— Як довга, невелика в діаметрі трубка.
Карл чмихнув:
— Вона буде занадто швидко встигати!
— Її можна утеплити ззовні, — огризнувся я.
— Використати культуру, яка гріється! — несподівано підтримав мене і Йоган.
— А чистка? — не заспокоювався Карл.
— Можна об’єднати кілька трубок в батарею і чистити по черзі, — в очах Полака уже закрутилися низки цифр і схеми конструкцій, — менший об’єм, з ним простіше працювати!
— І використовувати різнорідні культури, — гнув своєї Йоган.
— Колектив ожив духом, збадьорився, робота закипіла. Першим видимим результатом було те, що Карл вигнав мене з-за улюбленого кульмана. А свій перетягнути до вікна слабо?! Я почав було обурюватися, але вчасно зметикував, що на хвилі ентузіазму він зробить за мене всю складну роботу, після цього я перестав його чіпати і повернувся до неспішного сортування креслень.
Полак вибив у замовників грошей на макет простий, однотрубний, і це був подвиг, достойний внесення в аннали. Після двох років крутих обломів заставити покупця розщедритися на ще одну установку… Дар переконання у Полака бив просто феноменальним, хоча, можливо, Рон також посприяв його успіхові. Можна було сподіватися, що до кінця літа новий газогенератор буде використано.
Але от питання: а чи не варто мені звільнитися до того, як цю штуку спробують запустити, чи все-таки дочекатися результатів? Ні, в працездатності установки я був впевнений, але ще раз виясняти стосунки з тим майстром мені зовсім не хотілося.
І от якраз тоді, коли креслення було здано в цех, і стало ясно, що до початку випробувань проблем з новими газогенератором не буде, Рон покликав мене відмічати щось у погрібець «Три студенти». Я не заперечував і дуже сподівався, що на столі будуть якісь напої, міцніші за каву — вся ця творча робота вимучувала нерви сильніше, ніж зустріч з Потойбічним.
— Танцюй! — оголосив Чвертка.
— А в зуби?
Він аж образився:
— Чого ти такий злий став?
Я би міг йому сказати, чого, але не хотів починати все спочатку.
— Патент наш купили…
— М-м-м…
— … За двадцять п’ять тисяч!
— !!!
— І плюс крона з кожного агрегата, на який новий глушник буде встановлено. Ти уявляєш скільки дизелів вони роблять за рік?
4
Нітрогліцерин — дуже вибухонебезпечна і нестабільна (тобто, сама по собі вибухає) рідина.