У той самий день святого мученика Никандра
Никандр святий був у Єгипетському краї, за Диоклитія-нового" царювання, мужем благородним, лікарем за фахом. Його ж ділом було відвідувати завжди тих, кого утримували за Христа в путах, — мучеників святих, і зцілювати їхні рани, і подавати їм необхідну їжу. І тіла святих він ховав. Якось, бачивши тіла мученицькі, які після убивства на поїдання псам, і звірам, і птахам у поле викинули, не смів наблизитися до них вдень, щоб самому не бути схопленому: боявся-бо лютих мук чоловік цей немічний, допоки ж не був на те покликаний і укріплений Богом. Коли ж ніч настала, пішов сам до тіл святих і, по одному беручи і на плечах носячи, клав десь у таємному місці і, чистим полотном обвиваючи, в землю ховав. Побачив, як він те робив, один ідолослужитель, пішов і доніс на нього князеві. Взяли Никандра святого і люто й довго мучили. Він від Христа не відвернувся і ті муки, яких спершу боявся, укріплений зверху, мужньо і радісно терпів за Господа свого і більше мучений бути бажав. Тоді кат, бачивши його стійкого у вірі, як стовпа непохитного і гору непорушну, звелів обдерти з живого шкіру й обезголовити. І так святий мученик скинув старого чоловіка земного, одягнувся в нового — небесного. Після відрубання голови приєднався як чесний член Голови найчеснішої до Христа, Господа свого, і з Ним, після тимчасового свого страждання, співцарює вічно, з ликами святих мучеників славлячи Святу Тройцю.
Місяця березня в 16-й день
Пам'ять святого апостола Аристовула, єпископа Вританського
Аристовул святий був апостолом Христовим, одним із сімдесятьох, родом кіпріот, брат святого апостола Варнави, який теж із сімдесятьох був. Після Вознесення Господнього пішов за святим апостолом Павлом, учитетлем вселенної, і з ним разом проповідував Христа, різні краї проходив. Згадує його апостол Павло у Посланні до римлян, де написано: "Вітайте тих, що від Аристовула", тобто з Аристовулового дому чи роду. Бо дехто з родичів Аристовулових і Варнавиних перебували тоді в Римі, коли Аристовул був із Павлом, у той час, коли Павло до римлян писав послання. Написав у ньому, щоб і Аристовулових родичів від нього і від Аристовула цілували, тобто вітали. Коли ж Павло святий, ставлячи багатьох єпископами, посилав їх у всі гради і краї сповіщати слово істини, тоді й Аристовула єпископом освятив і у Британський край послав, до людей невірних і жорстоких катів. Там Аристовул трудився у благовістуванні Христовому, багато постраждавши від диких тих людей: то били його без милосердя, то вулицями волочили на наругу. І незліченні прикрощі та образи від них прийняв, допоки благодаттю Христовою не просвітив їх і вірити в Христа не навчив, не охрестив і церкви не поставив. Також пресвітерів і дияконів освятив і прийняв кончину там.