Через якийсь рік, коли помер цар Констанцій, прийняв царство Юліян Законопорушник. Він спочатку благочестивим і добрим вдавано показував себе і всі Констанцієві присуди руйнував, випускаючи з вигнання всіх єпископів правовірних, яких Констанцій вигнав. Тоді і святий Кирило з вигнання повернувся, знову прийняв свій престіл. Коли ж укріпився Юліян на царстві, явно Христа відрікся і подарував жидам велику свободу, звелів їм у Єрусалимі на місці Соломонової церкви збудувати нову, допомагаючи їм у будівництві народною даниною, яку цареві давали. І вже коли діло те богоненависне починалося, Кирило святий до своїх пророчо казав, що Христові слова мають сповнитися: "Не залишиться камінь на камені". Ще ж і молив Владику Христа, аби не дав ворогам своїм початого того діла довести до завершення, але щоб скоро зупинив починання їхнє і зруйнував раду їхню. Почув Господь молитву раба свого і пророчо сказаним його словам збутися негайно велів. Одної-бо ночі був землетрус великий, і вивергла земля із фундаменту не лише те каміння, яке тоді жиди поклали, а й те давніше, що колись Соломон заклав, — усе те з иншою, новою, спорудою як порох розвіялося з місця того Божою невидимою силою. І коли був день, багато туди зійшлося і дивувалося тому чудові, що сталося. Коли ж думали жиди знову взятися до справи, раптом спав вогонь із небес і попалив усе знаряддя робітників — і страх був на всіх жидах великий. Наступної ночі знамення хреста святого на одязі жидівському зображене виявилося, що ніяк не стиралося і не змивалося. І знову після цього Кирило святий, його ж пророцтво сповнилося, вигнаний був із престолу, а після нього (вважали) як наглядач престол тримав святий Киріяк, який раніше у жидівстві називався Юда, і відкрив схований у землі чесний хрест святий цариці Олені, наречений же був Киріяком у святому хрещенні. Він після вигнання Кирила недовгий час тримав Єрусалимський престол — постраждав за Христа від Юліяна Відступника, як же написано про нього 28-го жовтня. Коли ж загинув Юліян беззаконний, знову святий Кирило прийняв престол свій, але десь через рік аріяни знову за царювання Валента" посилилися — уже втретє святий Кирило вигнаний був за благочестя: вельми-бо противився єретикам, за благочестя борячись. Коли ж загинув погано і Валент, цар злочестивий, після нього царство прийняв ТеодосійВеликийґ, Кирило святий на престол свій чесно повернувся, перебував на ньому вісім літ непорушно і, добре Церкву Христову випасши і писання корисні Церкві зоставивши, спочив у Господі.