У той самий день житіє преподобного отця нашого Анина, монаха-чудотворця
Анин преподобний родом був із Халкедону від батьків благовірних, малий тілом, як давній Закхей, але великою був посудиною Святого Духа. З юности лагідний і мовчазний вдачею був і, хоч ніхто його не учив, на добрі діла наставлявся.
А коли осиротів від батьків своїх у п'ятнадцять років, зразу відрікся світу — в один зі святих монастирів увійшовши, ангельський на себе прийняв образ. Тоді, безмовнішого життя бажаючи, пішов у дальню пустелю, де Єфрат-ріка відділяє Сирію від Персії. Там знайшов одного монаха на ім'я Маюм, він у печері постницьке життя надзвичайне мав, перебував у нього і наслідував його у пості і всенічних молитвах. Такий був їхній піст, що святу Чотиридесятницю цілу аж до Пасхи, нічого не куштуючи, перебували, проте світлі були лицями своїми, наче на царській трапезі завжди годувалися, і скоро учень, блаженний Анин, таких досягнув успіхів, що і старця свого перевищував. Багато разів, окрім Великої Чотиридесятниці, днів сорок перебував без їжі, вдень і вночі молячись, і дивувався старець такому його подвигові. Не було ж поблизу, де вони жили, води. Ріка Єфрат від печери їхньої була на відстані п'яти поприщ, і звідти Анин носив воду старцеві у малій посудині: не захотів-бо великої для приношення води мати посудини, щоби більше трудитися, часто по воду ходячи. Якось, коли він ішов по воду і ще недалеко від печери, десь на одне поприще, відійшов, ангел влив йому в посудину воду — і він повернувся скоро й дав старцеві. Дивувався старець швидкому його поверненню. Бачив, що не було там иншої води, і розумів Божу благодать на учневі своєму, хотівши мати його собі за учителя і старця, але не зміг переконати на те Анина святого. Пішов від нього: не хотів мати собі послуження від такого Божого угодника, йому ж сам більше служити хотів. І прийшов у монастир, який був на Єфраті, розповів братам про святого Анина — і з тої години відомим став святий, і почали приходити до нього монахи.
Після відходу старця Маюма Анин святий залишився у тій печері і сказав собі: "Сюди дійти наставлений я Богом, тут-бо і до кончини своєї залишатимуся". Виходив багато разів у внутрішню пустелю і там перебував часом до двадцяти, а часом до тридцяти днів і знову повертався в печерну свою келію. Умертвив же всі пристрасті тіла свого і підкорив плоть духові, через те підкорив йому Бог диких звірів, щоб служили йому. І ходили за ним два леви всюди, де він ходив, з них же одному і рану на нозі зцілив, зробив звіра здоровим.