Історію страждання цих святих преподобних отців, в обителі святого Сави убитих, написав розлого блаженний Стефан Саваїт. Не той, який 15-го липня, але инший того ж імени і прізвища, наречений віршотворцем, тої ж обителі Сави святого чернець, який написав зразу про убиття святих, але ми тої історії цілої не дістали, лише малі якісь частини з грецьких рукописів, багато-бо листків з книги видерто було. Пише ж той Стефан Саваїт Віршотворець при кінці історії і таке, кажучи: "Не сховаю мовчанням, що мені достовірний пресвітер повідав. Муж той вельми був добродійним, сирієць родом і мовою, великим бажанням охоплений був навчитися грецької мови. І з великим трудом учився Псалтиря грецького, але не міг навчитися добре вимовляти грецькі слова і вирази, через що журився немало. Одного ж разу, коли він заснув, явився один з убитих преподобних отців тих, на ім'я Анастасій, саном протодиякон, про нього ж вище (говорить Стефан Саваїт) згадував, який був пресвітерові тому дружній, і спитав про причину журби його. Пресвітер же розповів про тупість розуму свого, що не може грецької добре навчитися мови. Преподобний Анастасій, що явився, усміхнувся і сказав до пресвітера: "Відчини уста свої і покажи язик свій". Коли пресвітер те зробив, святий Анастасій хусткою якоюсь чистою обтер язик його, очистив від якогось жиру і болота і невидимим став. Збудившись же, пресвітер зразу пізнав, що вміє грецьку мову, і відтоді почав говорити грецькою і книги грецькі добре читати, наче справжній грек, і дякував Богові і святим його угодникам.