Місяця березня в 25-й день
Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці
Коли прийшов кінець літам і зближався час людського спасення, яке мало бути через вочоловічення Боже, треба було, аби справді знайшлася така чиста непорочна і свята Діва, яка була б достойною безплотного воплотити Бога й послужити таїнству нашого спасення. Знайшлася така діва, чистіша від усякої чистоти, пренепорочніша від усілякого розумного сотворіння, святіша від усілякої святині, пречиста і преблагословенна Діва Марія, паросток неплідного кореня, святих праведних-богоотців Йоакима і Анни, плід батьківських молитов і постів, донька царська й архиєрейська. Знайшлася на місці святому, у Соломоновій церкві, та, котра мала стати церквою одушевленою Божою, знайшлася всередині храму, так званому Святая Святих, та, що мала народити від святих святіше Слово. Там-бо глянув Господь з висоти слави царства свого на смирення раби своєї і вибрав її, наперед вибрану з усіх родів. Вибрав на матір предвічному Слову своєму, про Його ж від неї воплочення ще перед архангельським Благовіщенням таємно передвозвістив їй, як же про те достовірні святі розповіді повідомляють. Жила-бо пречиста Діва при церкві років близько дванадцяти, де не лише богомислено ненастанно молилася і виконувала щоденне рукоділля, а й читала книги божественні, навчалася в законі Господньому вдень і вночі. Пишуть-бо про неї святий Єпифаній і святий Амвросій, що була розумна дуже і любила навчання, і Божественного Писання читанню віддавалася. А церковний історіограф Георгій Кедрин про неї розповідає, що ще за життя батьків своїх святих вивчилася єврейських книг добре. Читаючи ж часто в пророцтві Ісаї такі слова: "І діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім'я йому Еммануїл", що означає "з нами Бог", розпалилася сердечною любов'ю не лише до Месії, що мав прийти, але й до Діви тої, яка має зачати і народити Месію. Думала-бо, наскільки великим є достоїнство бути матір'ю Еммануїла, Сина Божого, і наскільки невимовне є таїнство бути Дівою-Матір'ю. Знаючи з пророцтв, що зближається час приходу Месії, — вже-бо було забрано скіпетр від Юди і седмиці Даниїлові закінчувалися, — думала, що вже напевне народилася у світі та Діва, про яку ж провістив Ісая. І, зітхаючи часто з глибини серця, молилася собі, щоби сподобив її Бог бачити ту Діву і в неї найостаннішою бути рабинею. Одного разу, коли стояла вона за другою завісою на опівнічній молитві, за звичаєм, і про те з найпалкішим бажанням до Бога молилася, раптом засіяло зверху світло велике й огорнуло її, і зсередини світла чути було голос, що говорив до неї: "Ти народиш сина Мого".