існик архангел Гавриїл, лагідним ступанням приходячи, став перед нею, як же про те говорить раніше згаданий учитель Андрій святий, пишучи так: "Тоді [архангел] у дім увійшов і до внутрішнього покою, в якому Діва перебувала, підійшовши, помалу до дверей наблизився і, коли був всередині, лагідним голосом до Діви сказав: "Радуйся, благодатна, Господь з тобою. Той, Хто швидше від тебе, нині з тобою є і трохи згодом вийде з тебе. Той, Хто раніше вічности був, нині під часом. О безмірне чоловіколюбство! О невимовне милосердя! Не досить радість виявити [говорить Андрій святий], але і радість Творця, який у Діві перебуває, сповістити. Бо ось Господь з тобою, цареву присутність явно показує, що з тебе тіло людське так прийняв, що анітрохи не відступив від властивої слави. Радій, обрадованна, Господь з тобою. Радій, радости всечесне знаряддя, ним же печальної присяги нанесення в радісний веселости суд змінюється. Радій, воістину благословенна. Радій, Діво найпрекрасніша. Радій, прекрасної слави небесної храме. Радій, освячена царева палато. Радій, покою, в якому собі Христос людство за невісту заручив і пошлюбив. Благословенна ти між жінками, ти, що тебе Ісая пророчими очима передбачив, пророчицею, і дівою, і місцем, і книгою таємно запечатаною назвав. Благословенна воістину ти, що тебе Єзекиїл зорею ранковою і дверима замкненими, через які Бог один пройде, назвав. Ти одна воістину благословенна, яку муж бажань Даниїл горою бачив, і Аввакум предивний горою отіненою назвав. Горою ж Божою, горою ж великою, горою отіненою, горою, в якій благоволив Бог жити, тебе твій праотець і цар пророчо воспівав. Благословенна між жінками ти, яку Захарія, божественних тайн очевидець прекрасний, свічником золотим бачив, що сімома лампадами, тобто сімома дарами Духа Святого, прикрашений. Ти воістину благословенна, бо, наче рай, маєш всередині себе сад Едемський — Христа. який невимовною всемогутністю з утроби твоєї, як ріка води живої, вийшовши, чотирма євангельськими струменями лице всієї землі напоїть" (Доти Андрій святий). Таке вітання ангельське чуючи, пренепорочна Діва збентежилася словами його і думала: "Яке буде вітання це?" Збентежилася, але не зовсім злякалася. Краще сказати: новою, несподіваною, раптовою річчю здивувалася. Не було їй чого жахатися ангельської появи, з ним же звична для неї була приязнь ще зі Святая Святих, коли з рук ангельських, за свідоцтвом Германа святого, повсякденну приймала їжу. Але через те збентежилася здивуванням, що раніше в такій великій небесній славі і з настільки радісним лицем, і з таким радіснотворних слів вітанням ніколи до неї не приходив. Через новину речі тої, а найбільше слів його, бо нове, незвичне приніс вітання і те, що її, ту, що дівою є, до лику спільного жінок зараховує, кажучи: "Благословенна ти між жінками". Збентежилася як цнотлива, не настрашилася ж як мужня і думала собі як благорозумна і розсудлива: "Яке буде це вітання? Що ще після вітання цього хоче ангел до мене сказати? Чи знову в церкву Господню прийме мене? Чи новішу якусь із небес принесе поживу? Чи нове щось сповістить від Бога і навчить мене, бо багато розмірковую і не розумію, як діва у лоно прийме і народить сина? Яке буде вітання?" І сказав їй ангел: "Не бійся, Маріє, не сумнівайся в тому, що передрік Ісая-пророк Діві. Ти є тою справжньою Дівою, що знайшла благодать зачати Еммануїла без сімени й народити невимовно, як же Він сам знає. Здобула ти благодать у Бога превеликими своїми чеснотами, особливо трьома найкращими. Здобула благодать глибоким своїм смиренням: смиренним-бо дає благодать свою Бог, кажучи: "На кого гляну — лише на лагідного і смиренного". Здобула ти благодать дівственною чистотою своєю, бо пречистий єством Бог від пречистої нетлінної Діви народитися хоче. Здобула ти благодать в Бога палкою до Нього любов'ю, говорить-бо: "Я люблю тих, хто Мене любить, і ті, що шукають Мене, знайдуть благодать". А тому що ти полюбила і прагнула Його всім серцем, тому знайшла благодать у Нього і народиш Сина, Сина ж не простого, але обожествленого, Сина Вишнього, Бога від Бога, перед віками з Отця без матері народженого, на закінчення ж віків від тебе, дівствуючої матері, без отця Він приходить. І Його ж Ім'я є дивне й невимовне, ти Йому наречеш ім'я Ісус, що означає Спас: спасе-бо Він цілий світ і воцариться преславно незрівнянно понад праотця Давида і всіх царів, що були з дому Якового, а царство Його буде не тимчасове, але вічне, що кінця не матиме в безконечні віки". Каже ж Марія до ангела: "Як це станеться, якщо я мужа не знаю?" Не засумнівалася пречиста Діва в сказаному їй від ангела, але точно, за благодаттю Божою, якої ж була наповнена, знала про те, що має народити благовістованого, сповіщення прийнявши в церкві від самого Бога, як же раніше було сказано. Тільки те було їй невідомим, як, яким чином має народити: Дівою була, що мужа не пізнала, і через те спитала ангела: "Як це буде?" Про те роздумує Григорій Ниський, від її імени до ангела кажучи: "Розкажи спосіб народження, о ангеле, і здобудеш серце моє, до Божої волі готове, я-бо хочу для себе такого плода, але без ушкодження дівства". А святий Амвросій про те бесідує так: "Добре спитала ангела, як це буде. Вона-бо раніше читала, що Діва зачне, але не читала, яким чином Діва зачне. Читала справді пророче слово, що ось Діва у лоні прийме, але як прийме — нині їй ангел у Благовісті сповіщає" (Доти Амвросій святий). Розповідає-бо їй ангел спосіб зачаття не за природою і звичаєм людським, але надприродно, бо, де хоче Бог, відступають закони природи. Зачаття за дією Святого Духа: "Дух Святий зійде на тебе, і сила Вишнього тебе осінить". Від Нього у лоні приймеш, Він звершить у тобі недовідоме зачаття. Той, що міг із бездушної глини створити живого Адама, чи не зможе більше від живої Діви живе народити немовля? Якщо легко було Богові з кости Адамової втілити жінку, то чи не легко йому в утробі дівочій втілити чоловіка? Усе, діючи в Тобі, Дух Святий, о Пресвятая Діво, те сподіє, що у пречистій твоїй утробі з плоті твоєї плоть безплотому Слову Божому влаштується без сімени, через тебе-бо, двері, чистотою замкнені і дівством бережені, Господь пройде не инакше, ніж сонячне проміння через скло і кришталь проходить, освічуючи і просвічуючи тебе Божественною своєю славою, що бути тобі Матір'ю Божою справжньою, яка досконалого Бога і досконалого чоловіка народила, і Дівою нетлінною, яка перед Різдвом, так і в Різдві і після Різдва буде. То в тобі сила Вишнього зішестям Духа Святого сподіє. А що це є правдою, правдивим тобі для достовірности знаменням нехай буде те, що родичка твоя Єлизавета, яка була неплідною з юности і вже літами зістарілася, зачала сина, бо Бог так хотів і з неможливих речей можливі зробив. Неможливо-бо серед людей, щоб безмужня нетлінна Діва, як і неплідна, постаріла жінка, зачала і народила, але у всемогутнього Творця все це можливе, не знеможе-бо в Бога жодне слово, і неплідна стариця зачне, і ти, Діва, зачнеш". Таке від ангела чуючи благовіщення, Пречиста прийняла волю Господа свого і найглибшим смиренням з боголюбивого серця відповіла: "Я — раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм". І зразу у святій її утробі, дією Святого Духа, відбулося зачаття невимовне, без насолоди плотської, але не без насолоди духовної, тоді-бо найбільше розтануло Божественним бажання серце дівоче і полум'ям серафимської любови горів дух її, і весь розум її ніби поза нею був, у Бозі поглиблювався і насолоджувався Його любов'ю невимовно, і в тій її духовній насолоді найлюбішого Боголюб'я і помислового Богобачення зачався Син Божий, і Слово стало тілом й оселилося між нами. Ангел же, благовістя, за велінням Божим, виконавши і втіленого в утробі дівочій Бога, як і ту, що втілила, належним за достоїнством поклонінням благоговійно зі страхом вшанувавши, пішов від неї, щоб стати перед престолом Господа Саваота, славлячи Тайну олюднення Божого зі всіма небесними силами у невимовній радості навіки. Амінь.