Щоб не було тому, хто читає і слухає, дивно і неймовірно те, що жінка, грішна і блудниця, настільки велике, як же мовилося, здобула багатство: серед еллінів, які істинного Бога не знали, ідолам же поклонялися, блудниці не лише не були безчесними, але їх шанували, як Афродиту, яку ж і між богами своїми суєтними шанували. Про багатства еллінських блудниць у давніх історіографів знаходимо таке: Фрина, атенська блудниця, коли зруйнував Олександр Великий кам'яні стіни славного еллінського града, що Тебе, чи Тиви, називався, хотіла своїм коштом підняти кам'яні ті стіни і кращі від першого града утвердити, лише щоб на стінах тих було написано: «Олександр зруйнував, Фрина ж, блудниця збудувала». Ланда, блудниця коринтійська, настільки була багатою і славною, що ціла земля грецька в ті часи при дверях її лежала, як було написано. Таїс, знову атинейська блудниця, настільки була прекрасна, шанована й багата, що Пталомей, перший після Олександра великого цар Єгипетський, за законну дружину взяти її не погидував. Родоне із Тракії] блудниця в Єгипті, настільки була багатою, що подібна була славою до царів єгипетських, на прославу свою збудувала піраміду, нічим не гіршу від царських. Була ж і Євдокія на них подібна життям і багатством, але коли те відкинула і зубожіла духом і речами, і покаянням догодила Богові, уподібнилася дівам святим і стала спільницею ангелам і спадкоємицею багатств вічних, яких же око не бачить.
Місяцеслов московський, також і київський говорять, що Євдокія свята охрестилася у рік [від створення світу] 5604-й за царювання Траяиа і постраждала в рік 5660-й. До тих від буття світу років роки, відповідні від Різдва Христового, — 96 і 152. Л в ті роки були царі такі: Доміціян, Нерва, Траян, Адріян, Антоній. І виявляється те, що преподобна Євдокія охрестилася за Доміціянового царювання, у тринадцятий рік царювання його, від Різдва Христового ж рік 96-й . І жила після Доміціяна за царювання Нерви, Траяна, Адріяна. А в царство Антонія постраждала, також у тринадцятий рік його царювання, від Різдва ж Христового у рік 152-й.
У той самий день страждання святих мучеників Нестора і Тривимія із Пергії Ківиритської у Памфилії, їм же, після жорстоких за Христа мук, ножами відтяли голови.
І святої мучениці Лнтоніни, яка у Нікеї, граді Витинейському, за царювання Диоклитіянового і Максиміянового за Христа постраждала, її ангели в муках берегли. Померла ж, вкинена в озеро Нікейське у веретищі.
І святих мучеників Маркела і Антонія, які у вогні за Христа померли. І пам'ять святої діви Домнини у Сирії, про неї ж Теодорит, єпископ Киринейський, пише у книзі, "Філодеос" названій, у главі 30-й.
Місяця березня в 2-й день
Страждання святого священомученика Теодота, єпископа Киринейського
На острові Кіпрі є град, який Киринея називається, єпископував святий священомучеиик Теодот, що родом із галатів був, від християнських батьків народжений і в поученні книжному вихований, замолоду премудрости і чеснот навчений. На Кіпрський острів прибувши, учив еллінів поки нути блуд і звабу ідольську, вірити ж у Христа, істинного Бога. І багатьох, проповіддю Божого Слова від нечестя язичницького відвернувши, на путь спасення наставив і через те поставлений був єпископом града Киринеї. Посилилося тоді гоніння на християн, коли царював Ліциній нечестивий, а ігемонствував на Кіпрі князь Савин. І хотів святий мучений бути за Христа, тому сміливо сперечався з еллінами, викриваючи їхній блуд, Христа ж Бога відкрито проповідуючи. Чув же про те їгемон Савин, звелів схопити його на муки. І, довідавшись про наказ ігемоновий, архиєрей Божий не чекав, поки прийдуть по нього, але зразу сам пішов до ігемона і, ставши перед ним, сказав: "Я той, кого ти шукаєш, не сховався від тебе ані насильно мене не привели, а сам добровільно прийшов, щоб істину, яку не приховувати, а виявляти належить, Христа, Бога мого, попровідувати, нечестя ж вашого викривати бідність і неміч. Але не треба багато вказувати на неміч вашу, вона-бо сама вас, немічних, викриває, що від жаб ви боязливіші, адже через одного християнина цілий град нечестивих і військо зрушили. Бояться біси одного чоловіка, що є рабом Христовим, і докладають зусиль, аби не втік із рук ваших катівських, аби не підняв на них більшої війни і не переміг їхньої немочі, здолавши тих, що їм покорилися і мали марну на них надію". Ігемон же, не терплячи такого викриття, звелів зразу святого жорсткими жилами бити нещадно. І коли били його довго, святий Давидове промовляв слово: "На хребті моїм орали грішники, примножили беззаконня свої. Коли ж перестали слуги бити мученика, сказав йому ігемон: "Бачиш, що принесли тобі твої балакучість і нахабство". Відповів святий: "Якщо були б душевні твої очі світлими, я показав би тобі, що принесла мені моя мужність, яку ти нахабством називаєш. Але тому, що сліпий ти, через те не можеш бачити благ, які мають для мене бути. Зрозумій принаймні з цього, що я, взираючи душевним зором на приготовані для мучеників Христових небесні винагороди, непорушний у ранах, які приймаю, і не відчуваю мук, бо душевна в Бозі веселість долає всі болі тілесні". Савин-ігемон промовив: "Пишаєшся, Теодоте, і лестиш тим, що слухають, мене ж не можеш зманити словами своїми, доти-бо тіло твоє ранами мучити буду, допоки не визнаєш богів наших влади". Сказав святий: "Як же хочеш, муками мене випробовуй, збери всю катівську свою хитрість на тіло моє і пізнай Христового воїна силу — побачиш, хто міцніший буде: чи ти, що мучиш мене, чи я, мучений". Ігемон сказав: "Чи не знаєш, що від царського веління владу маю над тілом твоїм, щоб роздробити його ранами і силу твою врешті згубити?" Відповів святий: "Такому скоряюся Богові, Який мене від царів царственнішим і від князів сильнішим зробив, через те сьогодні, наче до раба, до тебе говорю і від усілякого полоненого безчеснішим тебе вважаю, і на всі муки не зважаю, бо допомагає мені Бог, Який навчив нас усю житейську любов за сіно. і полову, і гній мати. Не думай-бо, що настрашиш мене погірдливими і грізними своїми погрозами, хвалишся ж, що владу маєш над тілом моїм, але таку владу мають і ті, що в пустелях живуть, — розбійники, коли-бо когось, що шляхом іде, схоплять і мучать, як самі хочуть. І ти нині вважаєш, що багато можеш, у беззаконні своєму на меч покладаючись, законну-бо владу на катування змінивши, перелюбників і убивць пробачаєш, достойну ж для них кару переносиш на невинних благочестивих мужів". Розгнівався ж ігемон вельми, звелів мученика нагого повісити на катувальному дереві і залізним гострим знаряддям обдирати ребра його. Коли страждальця Христового люто обдирали, він біль терпів, молився до Бога, кажучи: "Господи, Ісусе Христе, всього видимого і невидимого творіння Творче, що полонив смерть, зруйнував пекло, на хресті умертвив начала і власті преісподньої і викрив князя віку цього, дарував же зверху силу святим своїм апостолам і без спокус їх беріг, Ти, що дав колись малій дитині Давидові на гіганта Голіята перемогу і у вавилонській печі полум'я вгамував, щоб не пошкодило воно тіл святих твоїх отроків, охолодив жар холодною росою, Ти і мене зміцни в муках цих — знаєш-бо людську неміч, що гірша від непотребу міць наша і від квітки скоров'янучої коротша сила наша. Дай славу імені твоєму, Господи, і силу немочі моїй подай, розсип силу тих, що повстали на святу твою паству, щоб зрозуміла вся земля, що Ти є Богом Всевишнім єдиним, що даєш міць і силу тим, хто уповає на Тебе". Коли так святий молився, слуги катові настільки обдерли тіло його, що відкрилися нагі кості. Тоді звелів ігемон, знявши його з катівні, відвести до темниці.