вся, соромлячись тих, що перед ним стояли. Розпалився люттю і гнівом великим, звелів принести ремені, зв'язати назад руки преподобному і, обв'язавши міцно ребра його і праву ногу його назад до ребер прив'язавши, повісити його стрімголов на перекладині однієї хати — перснем своїм запечатав двері хати тої і так залишив його висіти, допоки скаже, хто він і звідки. Усі ж, що там були, нарікали потай на Самона, гнівливим і окаянним його називаючи через таке катування, яке невинному чоловікові чинив. І висів так святий три дні і три ночі. Через три дні кат, прийшовши, відчинив двері і побачив мученика, що висів. Бачив же лице його світле, наче зовсім не страждаюче, дивувався і, ближче підійшовши до нього, сказав: "Хто ти і звідки, чи не покарала тебе мука ця?" Блаженний нічого не відповідав. Тоді кат наказав зняти його з перекладини і розв'язати. Коли розв'язали святого, став тілом здоровий — зцілювала його благодать Христова, і жодних ушкоджень не зазнав. Усі ж вельми дивувалися і чудувалися. Самона сказав: "Чи не добре я казав, що волхвом є цей чоловік, ось-бо анітрохи тіло його не болить. Але я швидко знищу чарівну його силу, прикличте мені годувальника звірів". Коли той прийшов, сказав: "Приготуй на завтра лева найлютішого, не давай йому сьогодні належної їжі, щоб голодний був. І побачимо волхва цього, чи лева здолає". Коли ж настав ранок, зібралося багато люду на видовище, і лева страшного випустили, ревів вельми з голоду. Привели туди святого, кинули левові на поїдання. Лев же, бачивши преподобного, почав тремтіти і, прийшовши, ліг і валявся перед ногами його, наче вівця незлоблива, що всі дивувалися і "Господи, помилуй" взивали. Підійшов же преподобний до лева, погладив його правою рукою своєю, взяв його за вухо і вивів геть, проголошуючи до тих, що там стояли: "Ось ягня ваше, ось ягня". Але й після такого чуда ніяк не хотів Самона-иншородний зрозуміти, що той чоловік, якого він мучить, є Божим. І звелів святого вночі в морі утопити. Тому слуги, взявши мученика у третю сторожу ночі, везли човном на море і, в безодню зв'язаного вкинувши, повернулися. Велінням же Бога, який охороняє святих своїх, зразу два дельфіни морські, взявши преподобного на хребти свої, винесли на берег, який називався Євдоми, було ж то сьоме передмістя константинопольське, і там його на сухому посадили. Раптом розв'язалися йому руки і ноги і, вставши, він пішов до града. Не відчинені ще були Золоті ворота, і сів при них, хотівши трохи перепочити. Тим часом прийшов туди один чоловік, хворобою трясовиці одержимий, і стогнав від хвороби. Змилосердився над ним преподобний, поклав на нього руку і, помолившись, зцілив його. Бачив же чоловік себе зціленим, впав у ноги преподобному і просив його, щоб ішов з ним у дім його, був же чоловік той один із менших, неславних громадян на ім'я Иоан. І йшов з ним преподобний, радіючи. Иоан же з дружиною своєю прийняв його люб'язно, і коли надійшла година обіду, поставив перед ним трапезу, і їли, веселячись. Розповів же Иоан жінці своїй, що зцілив його преподобний прикликанням імени Христового, і зраділа жінка вельми через такого гостя, що сподобилася угодника Божого прийняти в домі своєму, була-бо вона вельми христолюбива, і гостинна, і в страху Божому жила, ім'я ж їй Олена. Тоді Йоан і Олена, жінка його, почали просити святого, щоб сказав ім'я, хто він і звідки. Відповів святий: "Звідки я є, не треба нині говорити, про те пізніше довідаєтеся, нині ж хочу піти задля молитви в монастир нерукотворної ікони Пресвятої Богородиці, яка сама від себе написалася". І вставши, пішов з ним разом Иоан. Закінчивши там свої молитви, знову у дім Йоанів, на прохання його, повернувся. Надокучали ж святому постійними проханнями Иоан і дружина його, щоб розповів їм про себе. Він же сказав: "Я є той, кого Самона-патрицій вчора в безодню морську вкинув, але Господь мій, Ісус Христос, Йому ж з юности своєї служу, лише Він знає, яким чином зберіг мене неушкодженим". І сказав їм своє ім'я, що Василій називається, і розповів усе за порядком, що йому зробив царевий патрицій. І дивувалися, слухаючи. Чули ж про нього і раніше, як мучив його Самона і як не пошкодив його звір, мовилося-бо про те в цілому граді. Тоді просили його, щоб перебував з ними в домі їхньому протягом усього часу життя свого, і погодився на те святий. Влаштували йому храм молитовний, і світильник, де звичайно хвали Богові возсилав. Хто ж може передати слізні його потоки, які проливав у молитвах до Бога? Хто коліноприклоніння його порахує? Хто всенічні чування переповість? Без сну-бо провадив усі ночі. Ще ж і про добрі його звичаї хто розповість детально? На гнів ніколи ж не зрушився, як стовп непохитний. Лагідний був, як Мойсей і Давид другий, тихий — як Яків, милостивий більше, ніж Авраам: той-бо з великого багатства свого милостиню робив, цей же з убогости своєї, яку Бога ради терпів, добродіяв жебракам доволі: що подавали йому христолюбці, те він зразу роздавав нужденним. Коли перебував же Василій святий у того христолюбця Йоана, почали приходити до нього люди: одні задля користи, инші ж приносили недужих своїх задля зцілення. На них же руки свої кладучи і молитву творячи, преподобний їх зцілював, благодаттю Христовою. І славним стало його життя у граді тому, і багато не лише з народу, але й зі знатних громадян і вельмож до нього приходило. Мав же і прозріння дар, і кожного, хто до нього приходив, провидів таємні діла, добрі ж і погані, і, наодинці викриваючи грішників, багатьох навернув до покаяння. Провіщав і майбутнє, і передрік пророчо те, про що зараз наступне явить слово.