У той-таки день пам'ять двадцяти шести святих мучеників у Готському краю, які від Унгериха, царя готського, за Христа постраждали за царювання Валента і Ґраціяна. Із них же двоє були пресвітерами — Ватисій і Верк, з двома синами і доньками, і Арпила Монах. Миряни ж: Авип, Агн, Реас і Татракс, Іской, Сила, Сегниц, Сонрил, Суїмва, Терм, Філгій. І з жінок: Анна, Алла, Ларис, Моїко, Мамика, Вірко і Анімаїда, їх же мощі одна вдова, готська цариця, яка була християнкою, на ім'я Тлада, з донькою своєю Дуклідою, зібравши, перенесла у Кизик, град грецький. І саму її, коли пізніше повернулася на батьківщину свою, невірні камінням побили. А донька її в Кизику з миром померла.
Місяця березня в 27-й день
Пам'ять святої мучениці Матрони Тесалонікійської
Свята Матрона була рабинею однієї юдейки, Павтіли на ім'я, жінки солунського воєводи. Матрону, з юности християнської віри навчену, примушувала пані до свого юдейського зловір'я, коли ж не скорялася Матрона, — кривдила дуже, багато ран часто накладаючи. Свята ж усе терпіла ревно Христа ради і до церкви таємно від пані своєї ходила. Одного ж дня довідалася Павтіла, що Матрона в церкві християнській була, сказала їй: "Чому не йшла ти до синагоги, але в християнську ходила церкву?" Відповіла блаженна Матрона сміливо: "Бо в християнській церкві живе Бог, із синагоги ж юдейської відступив, через те не ходжу в синагогу, але в церкву" . Тоді найбільше розгнівалася Павтіла, била її без жалю і в комірчині темній замкнула зв'язану. Зранку ж побачила, що свята, з пут Божою силою визволена, славословила Христа. І знову господиня била її сирими жилами ледь не до смерти, і, міцніше зв'язану, знову замкнула в комірчині тій, і двері запечатала, щоб ніхто не увійшов і не вчинив їй якої відради. І перебувала свята у в'язниці тій без їжі і пиття днів чотири, Богом підкріплювана. Після цього Павтіла, печаті знявши й відчинивши двері, побачила, що вона знову з пут звільнена і стоїть на молитві. І, більше розлютившись, палицями важкими била її сильно, і, ледь дихаючу, у тій же в'язниці замкнула, де ж і кінець прийняла свята, Богу дух свій передала. А тіло її жорстоіса жінка скинула з муру вниз: високо було її мешкання. І взяли християни багатостралсдальне те святої мучениці Матрони тіло, поховали його чесно. Пізніше ж Олександр, Тесалонікійський єпископ, збудував церкву в ім'я святої і чесні її мощі в ній поклав. А мучительницю Павтілу, за заслугами, суд Божий знайшов скоро: де-бо святої Матрони тіло з висоти муру долі скинула, там сама, випадково послизнувшись, впала і, розбившись, погано викинула окаянну свою душу.
У той самий день житіє преподобного отця нашого Йоана Ясновидця, пустельника і затворника єгипетського, яке написав Паладій у Лавсаїку
Муж один був у граді, названому Лікополіс, в Єгипетському краї, на ім'я Иоан, дроворубства змолоду навчений. Він, двадцяти п'яти років від народження свого досягнувши, відвернувся від світу і спочатку п'ятнадцять років у різних монастирях перебував, навчаючись чернечого життя в багатьох трудах, тоді відійшов сам на гору, названу Вовчою, поблизу Лікополіса, де на самому верху гори тридільну хатину побудував і замкнувся в ній. В одній-бо келії молився, в иншій — рукоділлям займався, а третя йому була на инші потреби життя його. І перебував там п'ятдесят літ, аж до смерти своєї, не виходячи, через віконце від прислуговуючих потрібне приймав і до тих, що приходили, промовляв корисне. Коли в тому затворі закінчив тридцятий рік, сподобився пророчого дару від Бога, через нього і блаженному Теодосію, великому цареві грецькому, різні посилав провіщення, а саме про ката Максима, якого він переможе, і Галію у своє володіння прийме. Також і про ката Євгенія, що і його переможе, і після того кінець життя прийме і земне царство синам своїм залишить. Через таке його ясновидство велика про нього розійшлася слава всюди як про святого мужа, і Теодосій-цар шанував його як Божого пророка. Спочатку ж прийшов до нього один воєвода, питаючи його, чи переможе він етіопів поблизу Сиєна (те місце на околиці Тиваїдського краю): тоді-бо туди найшли етіопи, цілий той край полонили. Преподобний же Иоан про те, що буде, звіщаючи, звелів йому без страху йти на них, бо переможе їх і в царів буде шанований. І сталося так, за пророкуванням святого. Відтоді стало відомо про нього цареві з розповіді воєводи, і посилав до нього цар, просячи молитви і щодо перемог провіщення, коли на ворогів виступав. Яку ж чудесну, понад міру, благодать пророкування мав цей святий, від отців, які з ним перебували, я чув (говорить Паладій, життя його описувач), їх же достохвальне життя запевнює нас у правдивості слів їхніх, якими про цього мужа Божого розповідають.