Чуючи про прихід батька свого, Йосиф запряг царську колісницю і вирушив назустріч до батька свого. Коли ж побачив Яків Йосифа, що йшов, відклав старість і зліз із колісниці, пішов назустріч Йосифові. Також Йосиф, зі своєї колісниці вставши, пішов пішо сам, і всі вельможі з ним. І коли наблизився Йосиф до батька свого, опустив жезл царський, його ж у руках мав, на землю, ніби нехотячи. І, наче по жезл схилившись, поклонився батькові своєму Якову і взяв царський жезл. Так же зробив, аби не було ганьби єгиптянам, що цей у царській багряниці поклонився Ізраїлю. І швидше прибіг Яків, впав на шию його і плакав довго. Плакав же і Йосиф, обіймаючи і цілуючи сивину батькову, і сказав Яків до Йосифа, кажучи: "Хай помру вже, бо бачив дитину свою". І ввів Йосиф Якова з великою шаною у царюючий єгипетський град, і представив його фараонові, цареві єгипетському, і благословив Яків фараона. Сказав же йому фараон: "Скільки днів життя твого?" Відповів Яків: "Днів життя мого сто тридцять літ, малими ж і поганими були дні літ моїх, не досягнув-бо днів батьків моїх". І звелів фараон Йосифові, щоб оселив батька свого і братів на добрій землі. І прожив Яків у Єгипті літ сімнадцять, і помер, і приєднався до батьків своїх. І припав Йосиф до лиця батька свого, і плакав над ним, і цілував його з любов'ю. Заповідав же, умираючи, Яків Йосифові, щоб не ховав його в Єгипті, але щоб виніс мощі його в землю Ханаанську і поклав у гробі батьків його. Сказав Йосиф до вельмож фараонових: "Якщо я знайшов благодать перед вами, скажіть у вуха фараонові, що батько мій просив себе поховати у гробі, який він викопав собі в землі Ханаанській. Хай піду я туди і поховаю батька свого. І знову повернуся сюди". І звелів фараон. Ішов Йосиф, а з ним ішли всі отроки фараонові, і старці дому його, і всі старці землі Єгипетської, і всі домашні Йосифові, і брати його, і цілий дім батька його — і був полк великий вельми. І прийшли до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йордану. І плакали там за Яковом плачем великим вельми сім днів, і поховали його в печері подвійній, яку придбав Авраам, аби зробити гробом. І повернувся Йосиф у дім свій у Єгипті сам, а також брати його і всі, що ходили з ним. Після поховання ж батька свого брати Йосифові сказали собі: "А що, коли згадає зло наше Йосиф і відплатою віддасть нам за все погане, що ми зробили йому?" І, прийшовши до Йосифа, казали йому: "Батько твій перед смертю своєю просив тебе, кажучи: "Пробач неправду і гріх братів твоїх, бо зло тобі зробили. Нині-бо пробач нам сподіяне тобі від нас зло". Те чуючи, Йосиф плакав дуже. І знову говорили йому брати: "Ось ми раби твої, володарю". І сказав їм Йосиф: "Не бійтеся, брати мої, Божий бо я. Ви вирішуєте на мене погане, Бог же вирішує щодо мене добре, не бійтеся, я прогодую вас і доми ваші". Й утішилися вони, бо сказав їм за серцем їхнім. Й оселився Йосиф у Єгипті сам, і брати його, і весь дім батька його. І пожив Йосиф літ сто десять, і бачив синів Єфремових, і синів Махірових, сина Манасієвого. І сказав Йосиф братам своїм: "Ось уже я помираю, але коли відвідає вас Бог, щоб вивести вас із землі цієї в землю, яку присягнув батькам нашим Аврааму, Ісааку і Якову, винесіть кості мої з вами звідси". І помер Йосиф, маючи літ сто десять. І поклали його в раці єгипетській. За всіх же цих славимо прообраз Христа, Господа нашого, — Йосифа, з Отцем, і Святим Духом славлений нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.