Коли ж обідав ігемон у той день зі своїми радниками, сказав до них: "Що зробити з чоловіками тими, не відаю, ось-бо ціле місто говорить через них. Вам-бо як видається?" Один же із радників сказав: "Швидко вбий їх, прошу тебе: якщо стратити їх зволікатимеш, то град цілий відступить від богів і за ними піде. А найбільше Євтропію багатомовному не давай стільки говорити". Ігемон же сказав: "Уже й проханнями, і погрозами вмовляв його до поклоніння богам — він же і богів, і царя зневажив і мені дошкульно докоряв. Але ще раз прикличмо його одного і просьбами вмовляймо, і якщо послухає нас — благодать милостивим богам. Якщо ж ні — то конче їх передам смерті". Те мовивши, зразу послав воїнів привести до нього Євтропія із в'язниці. Коли ж увійшов святий Євтропій до ігемона, який обідав, сказав йому ігемон: "Хочеш, щоб я сам тебе увів із шаною в храм богів наших, щоб ти приніс їм жертви?" Святий же Євтропій відповідав: "Живий Господь Бог мій, що ані в помислі не маю відступити від віри Христової, яка стоїть на непохитному камені". І велів ігемон мученикові, аби сів з тими, що обідали: "Сідай, Євтропію, з нами, їж, і пий, і покорися воєводі". Святий же мовив: "Не буде мені, рабові Христовому, сідати з поганами. Каже блаженний пророк Давид: "Блаженний муж, що не йде на раду нечестивих і на сидіння злорік не сідає". І знову: "Не сідаю з собором суєтним, і з законовідступниками не увійду". І знову инший пророк віщує: "Вийдіть з-поміж них, говорить Господь, і відлучіться, і до нечистоти їхньої не тор кайтеся, і Я прийму вас". І знову Писання говорить: "Той, що зі святими ходить, освятиться, а той, що з нечестивими ходить, причасником їм є". Ігемон сказав: "Добрий вдачею був ти спочатку, Євтропію, а нині поганий вдачею виглядаєш". Сказав святий: "Не є поганий вдачею, але Заповідей Божих боюся. Якщо ти пильнуєш, щоб заповідей царів земних дотримуватися, наскільки більше я, для Царя Небесного і безсмертного працюючи, дбаю, щоб зберегти веління Його". Сказав ігемон: "Ти один, без дружини своєї, завтра зі мною маєш принести богам жертви, щоб народ, бачивши тебе, що богам поклоняєшся, переконався не відступати від них, але вшановувати їх жертвами". Відповів Євтропій святий: "Нечестивче, чи хочеш, щоб у стаді Христовому я був наставником згуби?" Не буде того, говорить-бо Господь мій: "Тому, хто звабить одного з малих цих, що повірили в Мене, горе йому, краще йому жорновий камінь повісити на шию і втопити буде у морі". І знову говорить: "Не можете для Бога працювати і диявола", бо "що є спільного між світлом і темрявою, чи яке причастя храму Божого до кумира". Це чувши, ігемон звелів принести перед нього золото, і одягу різного коштовного, і срібла літрів сто і п'ятдесят. І сказав: "Так мені всіх богів і любови непереможних царів, ось тобі дам це і більше цього, лише скажи зранку народові, що покорився ігемонові, а потім молися Богу своєму, як же хочеш, і це все прийми". Святий Євтропій мовив: "Лукавий звабнику і багатоликий змію, не маєш випробовувати раба Божого, знаю-бо написане: "Якщо й цілий світ хтось здобуде, душу ж свою згубить, яка йому користь, чи що дасть взамін за душу свою Богові". Як же брат твій Юда, срібло полюбивши, душу свою згубив, так і ти з ним загинеш, але чому зволікаєш, не вбиваючи нас? Знай-бо, що ніщо нас не розлучить від любови Христової". Ігемон же довго словами погрожував і голубив, бачив мученика, який ніяк йому не корився, ще гірше докоряв і богів безчестив. Була вже ніч, і півні мали співати, і час спочити, сказав ігемон до слуг: "Ведіть Євтропія до в'язниці і зв'яжіть його з дружиною, погана-бо річ не зміниться ніколи і доброю стати не може". Святий же, відходячи, сказав до ігемона: "Саде лукавства, що не чиниш плоду правди, скоро потятий і в огонь вкинений будеш. У тобі, землі поганій, пшениця не росте, але тільки кукіль і тернина, бо здобув душу твою сатана, і все в тобі насіння погане". Це мовивши, пішов, увійшов же до в'язниці, побачив святих Клеоника і Василиска, що схилили коліна і молилися, — цілу-бо ніч за нього молилися. Коли ж настав ранок, захотів ігемон всенародну богам принести жертву і звелів кричати проголошувачам, щоб усі люди зібралися в храм Артеміди із жертвами. І коли зібрався туди люд та прийшов ігемон, введені були і святі мученики Євтропій, Клеоник і Василиск, за наказом ігемоновим. І коли здійснювали всі, що там були, ідолопоклоніння: одні ладан, инші ж безсловесних тварин приносили в жертву, — сказав ігемон: "Євтропію, і ти з дружиною своєю, підійшовши, принеси жертву богам, щоб не померти погано". Святий же Євтропій з товаришами своїми почав говорити: "Господи, Боже, Вседержителю вічний, нескверний, пречистий, незмінний, що на небесах живеш і на землі прославляєшся, Ти, що утвердив небо, заснував землю і поставив гори, перелічив безліч зір і кожній ім'я назвав, і просвітлюєш нас дивно з висоти своєї. Ти визволив колись святих твоїх трьох отроків з вавилонської печі і святого Даниїла з уст левових врятував, звільнив від смерти рабу свою Сусанну і святу Теклю від вогню і звірів вберіг, був зі святим Теодором у стражданнях його, Ти й з нами будь. І, прийшовши на місце це, покажи силу свою і винищи все еллінське бісування. Дай, щоб на місці цьому християни безкровні жертви принесли Тобі, істинному Богові, бо Ти — Отець Господа нашого Ісуса Христа і Тобі слава, і єдинородному Твоєму Синові, і Святому Твоєму Духові нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь". Коли це святі промовили, був грім і землетрус великий, що й фундамент капища захитався, і вибігли всі з ігемоном із храму, великим страхом одержимі, щоб не померти. Впав же ідол Артеміди і розбився на малі частини, ї в тому землетрусі був голос зверху до святих, що промовляв: "Почута молитва ваша, і відтепер на місці цьому буде молитовниця для християн". І веселилися в Господі святі.