p>Коли припинився землетрус і всім через якийсь час минув страх, пішов ігемон, сів на судищі і скреготав зубами своїми на святих. І звелів принести сірки і смоли і розварити у трьох бочках, щоб вилити те на тіла мученицькі. Звелів же колоди міцні в землю вбити, і між ними нагих поставити святих, і розіп'ясти руки їхні, до колод прив'язавши, одну — до одної колоди, а иншу - до другої. Коли ж це сталося, і бочки сильно кипіли, сказав святий Клеоник до святого Євтропія: "Молімося до Бога, брате, велика-бо сьогодні скорбота має бути". І молилися, кажучи: "Господи, кусе Христе, нині прийди на допомогу нам і покажи силу свою, наша-бо сила немічна, укріпи нас у терпінні цієї муки". І принесли слуги бочки з киплячою смолою і сіркою, залізними руками їх тримали за притоки. Блаженний же Євтропій сказав до слуг; "Хай Господь зверне діло ваше на вас". І коли те сказав, зразу, силою Божою, відв'язали мученики руки свої від колод і самі, взявши руками киплячі бочки, вилили на плечі свої. Вилившись, смола із тіл їхніх на землю потекла, наче вода по мармурі, і на слуг завернула, попалила їх до костей. А святі ніякої шкоди не прийняли. Те бачивши, ігемон дивувався вельми, і жахався, і до волхвування християнського те зараховував. Тоді звелів иншим слугам залізними кігтями святих дерти, гірчицею ж із сіллю, в оцті розчиненою, поливати їхні рани, і терпіли все те святі мужньо. Сказав же Євтропій святий у муках до ігемона: "Нечестивче й ненависнику Слави Божої, вигадуй більші муки, щоб ми за більше страждання більші вінці від Владики нашого прийняли". Тими словами більше роздратувався кат і жорстокіше мучити слугам велів. Святі ж казали: "Постарайся, всескверне, позбутися нас з-перед лиця свого, бажаємо-бо, позбувшись тебе, бачити лице Господа нашого Ісуса Христа". Коли ж мучили так святих довго і вже день схилявся до вечора, звелів ігемон вкинути їх знову до в'язниці і замкнути в кайданах. Молилися святі у в'язниці, кажучи: "Господи, Ісусе Христе, не покинь нас, поки не перейдемо бурю страждань і не позбудемося ката цього ігемона і не досягнемо тихої пристані, де нема болю, ані скорботи, ані туги, ані зітхань". Коли вони так молилися, опівночі явився їм Господь, промовляючи: "Амінь" кажу вам, тому що віддалися за Мене на смерть, приймете в Мене Вічне Життя зі святими". Таким Господнім відвіданням втішені були мученики, укріпилися більше вірою. Коли настав ранок, сів знову ігемон на судищі і, поставивши перед собою святих, сказав; "Що ж: чи надумали поклонитися і жертву принести богам, чи хочете погано померти?" Відповів святий Євтропій: "Чи не чув ти від нас багато разів, о кате потьмарений, сліпий і бездушний, що не поклонимося ані жертви не принесемо глухим і німим бісам". Це чувши, ігемон засудив святого Євтропія з Клеоником на розп'яття і дав на них вирок такий: "Євтропія, учителя волхвів, і з ним иншоговолхва, Клеоника, які не послухали веління вічних царів, але християнську ісповідували віру, наказує пречистий суд розп'ясти. Василиск же з иншими в'язнями нехай утримуваний буде у в'язниці". Це почувши, святий Василиск закричав до ігемона: "Винеси і мені вирок смертний, не хочу-бо залишитися без друзів моїх, але з ними хочу померти і разом перед Христом, Богом нашим, стати бажаю". Сказав ігемон: "Клянуся моїми богами, через те що договір уклали поміж собою не покидати один одного, через те не маю вас трьох разом стратити, щоб зруйнувати договір ваш і не виконати бажання вашого". Євтропій святий сказав: "Справді від усіх звірів дикіший ти і від усіх безсловесних безсловесніший, розділяючи прекрасну дружину, неподільну любов'ю і вірою. Але віддасть тобі Бог скоро, процвітуть же благодатні квіти і дадуть плід Церквам Божим". Це сказавши, святий Євтропій виведений був зі святим Клеоником за град, де ж для них були хрести приготовані. Цілий-бо град пішов за ними, не лише християни, а й елліни. Побачивши хрести свої, мученики сказали: "Господи, Боже наш, Ісусе Христе, хвалимо Тебе і дякуємо Тобі, бо Ти зробив нас бути достойними смерти на хресті й уподібнив нас до Твого добровільного Розп'яття. Удостой-бо нас і вінця правди, щоби, з Тобою страждаючи, з Тобою і прославилися ми в Царстві Твоєму. Просимо Тебе за святу Твою Церкву, вгамуй бурю народів, що повстають на рабів Твоїх, дай відтепер мир християнському роду". Коли так молилися святі, прибили їх цвяхами воїни до хрестів. Був же голос із небес до Христових страждальців, який у супокій вічний їх прикликав, і передали святі мученики Євтропій і Клеоник з молитвою душі свої в руки Господа свого, кажучи: "У руки Твої, Владико, передаємо духа нашого". Так померли у третій день березня. Після цього два благоговійні мужі, амасійські громадяни Койнт і Велоник, просили ігемона, щоб звелів їм взяти тіла мученичі, і не боронив їм ігемон. Євтропія-бо святого тіло взяв Велонік і, помазавши миром, поклав чесно на полі своєму за вісімнадцять стадій від града. А святого Клеоника тіло прийняв Койнт, також з миром чесно поклав на полі, названому Кима. І відбувалися на місцях тих біля гробів мученичих зцілення на славу Божу. Василиск, який залишився у в'язниці, перебував в ув'язненні довгий час. Тоді Асклипіод-ігемон загинув, а після нього настав Агрип. Мечем потятий був святий Василиск місяці у травні у 22-й день, коли ж і пам'ять його вшановуємо на славу Христа, Бога нашого, славленого з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.