У той же день страждання святих мучеників Павла, і сестри його Юліянії, і тих, що з ними
Авреліян-цар наказ дав по Вселенній на християн, аби всі приносили богам жертви, а тих, що будуть противитися, щоб позбавляти життя лютими муками. Сам же, пройшовши Ассирію, прийшов до Фінікії і в град Птолемаїду увійшов, щоб усіх християн змусити до ідольської жертви, у той час блаженний Павло зі сестрою своєю Юліянією, побачивши царя, що у град входив, знаменував лице своє хресним знаменням і сказав до Юліянії: "Будь відважна, сестро моя, і не бійся, Кажу-бо тобі, що велике випробування на християн приходить". Цар же Авреліян, побачивши Павла, який перехрестився, звелів схопити його і тримати в путах до ранку.
Наступного дня, поставивши престол свій на видовищному місці перед усім людом і на судищі сівши, поставив перед собою на допит блаженного Павла і сказав йому: "Окаянний чоловіче, нащо вчора насмілився зробити на собі знамення християнське, бачачи мене, що в град заходив? Хіба ти не чув наказу нашого царського проти християн?" Відповів бла женний Павло: "Чув наказ твій, але ніхто ніколи не може нам, християнам, такого завдати страху, щоб ми відвернулися від істинного Бога й не ісповідували Христа — Сина Божого. Муки-бо, яких ти завдаєш, тимчасові, не можуть вони настрашити і залякати тих, хто боїться Бога. Муки ж від Бога, які через нелицемірний суд Його бувають, є вічними, — також і слава, яку Бог християнський подає, вічна є. Хто-бо настільки безумний, аби, покинувши живого Бога, захотів поклонитися глухим і німим ідолам, коли сам Спаситель наш Ісус Христос у Євангелії говорить: "Кожен, хто відвернеться від Мене перед людьми, від того я відвернуся перед Отцем моїм Небесним". Авреліян каже: "Бачиш, скільки я терпів тебе, злослівного, підійди вже і принеси жертву богам, аби не згубив я тебе смертю злою". Блаженний Павло сказав: "Я Бога иншого не знаю, але тільки Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж від праотців моїх скоряюся чистим серцем". Тоді Авреліян сказав до спекуляторів: "Повісивши, мучте його сильно, допоки не прийде Христос його і не забере його з рук ваших". І зразу ті наказане почали виконувати: повісили нагого мученика на дереві, катували. Він же молився до Бога велегласно, кажучи: "Господи, Ісусе Христе, істинний істинного Бога Отця Сину, народження Якого ніхто зрозуміти не може: ані ангели, ані архангели, ні престоли, ні господства, ні начала, ні власті, ні сили, ні херувими, ні серафими, - лише Отець один. Поможи мені, смиренному і відкиненому рабові Твоєму, і з рук Авреліянових забери мене". Господь же Ісус Христос зразу полегшив йому ті муки, що не чув він болю від завданих ран. Свята ж невіста Христова Юліянія, бачивши брата свого мученого, прибігла до суду, голосно кричачи: "Авреліянекате, чому так люто мучиш брата мого неповинного?" Сказав Авреліян до слуг: "Відкрийте зразу голову жінки тої і бийте її сильно по лиці, щоб не говорила до нас так відважно. Того ж нечестивого чоловіка лютіше мучте, бо називає Христа захисником і помічником своїм". Блаженна Юліянія, засміявшись, сказала: "Дивуюся, що цар ти, а безумствуєш і не розумієш сили Христової, яка й полегшує муки тим, хто прикликає Його правдиво". Авреліян же тим, що навколо нього стояли, сказав: "Жінка ця, бачачи мене, що лагідно розмовляю, більше казиться". І, знову на неї гнівно глянувши, сказав: "Підійди до богів і поклонися їм, не уникнеш-бо рук моїх". Відповіла Юліянія свята: "Я ані мук твоїх не боюся, ані не зважаю на погрози твої, є-бо на небесах Бог, який може врятувати нас від нечестивих рук твоїх. Які-бо маєш муки, наклади на мене, щоб з них самих пізнати, що є допомога Господа мого Ісуса Христа зі мною". Сказав Авреліян: "Бачу красу твою таку і заради неї жалію тебе, не хочучи тебе згубити. Ти-бо послухай, прошу, і принеси жертви богам, щоб я зміг тебе за законну собі дружину взяти, і разом зі мною царювати будеш у весь час життя нашого, і братові твоєму великими винагородами за страждання його віддам і більшою від усіх шаною і саном вшаную його". Свята ж Юліянія піднесла очі свої на небо і, хресним знаменням лице своє знаменувавши, радісно засміялася. Авреліян же сказав; "Чому, велику мою ласку ображаючи, смієшся?" Відповіла свята; "Не лагідність твою ображаючи, але радіючи, сміюся, бо Жених мій Небесний, який хоче всіх людей врятувати, сидить на престолі святому своєму, Його ж божественну красу душевними очима споглядаю. Він наказує мені, щоб я подвиг страдницький добровільно прийняла, тебе ж, злого і марнославного чоловіка, зневажаю, бо царем називаєшся, а дереву й каменю поклоняєшся". Це чуючи, Авреліян зрушився на гнів і сказав спекуляторам: "Повісьте жінку цю і сильно мучте її, аби вона зрозуміла, що перед царевим судом стоїть". Коли ж почали спекулятори мучити святу, поглянув на неї брат її Павло святий і сказав: "Не бійся, сестро моя, мук, які кат тобі накладає, ані погроз його не жахайся, мало-бо перетерпівши тут, спочинеш у Христа нашого навіки". Сказав Авреліян до катів: "Мучте жорстокіше і скажіть їй, щоб не була гордою і буйною". Свята ж Юліянія, коли мучили ЇЇ немилостиво і коли чула слова цареві, знову засміялася і сказала: "Авреліяне-кате, ти думаєш, що мучиш мене, я ж не відчуваю мук — з допомогою Христа мого". Сказав Авреліян: "Хоч і багато обманюєш, вдаючи, наче мук не відчуваєш, але я тебе переможу, коли довго мучити буду". Сказала свята: "Не покине мене Ісус Христос, Господь мій, не допустить мені від тебе переможеній бути. Він-бо - Той, Хто помагає мені нині і завжди і аж до кінця допоможе, щоб силу Його і християнське терпіння ти пізнав. Тебе ж Бог мій вічним незгасимим вогнем мучити звелить і спитає в тебе за душі людські, які ти згубив підступними звабами своїми". Цими словами святої ще більше Авреліян розгнівився, звелів принести казан і смолу і, вогонь великий підклавши, розварити. Коли кипів казан зі смолою страшно, що ані підійти комусь не було можливо, звелів у нього вкинути святих мучеників Павла і Юліянію. Коли ж були вони вкинені, звели очі свої до неба і, наче єдиними устами, молилися, говорячи: І "Господи, Боже отців наших Авраама, Ісаака і Якова, що зійшов у піч вогненну до Седраха, Мисаха і Авденага у Вавилонському краю ані не допустив, щоб вогонь їм пошкодив. Ти, Владико Ісусе Христе, Світло Неосяжне, Отчеє таїнство і слава, Бога Вишнього Правице, що воплотився через гріхи наші і з людьми жив, хотівши спасти душі, які ворог-диявол, окаянно зваблені й розтлінні, аж до підземного тартару і провалля вниз зведе, як же і учень його Авреліян нині чинить, визволи нас від болючої муки цієї". Коли так молилися вони, кипляча смола на холодну воду перетворилася, І всі, що там стояли, дивувалися силі Бога і Його прославляли. Авреліян же, гнівом біснуючись, не прославив Бога, але вважав те чарівницькою хитрістю. І звелів витягнути святих із бочки, у якій же ані сліду, ані запаху смоли не виявилося, лише вода холодна. Тоді сказав їм Авреліян: "Чи думаєте, що тих людей, які стоять і дивляться на вас, обдурите і вони подумають, наче допомога Бога вашого прийшла до вас, а не чарівною хитрістю казан вистиг? Ні, клянусь богами моїми, зроблю так, що не поможе більше вам чарування ваше і ви, від мук багатьох і довгих і від палення вогнем утомившись і знемігши, принесете жертви богам, хоч і не хочете". На це відповів святий Павло: "Ніяк же не залишимо Бога живого, який небо і землю створив, і вихопив нас із пітьми, і визволив нас із рук твоїх. Ніколи ж, о Авреліяне-кате, вмовити нас не зможеш, щоб ідолам вашим безголосим, бездушним і неживим поклонилися. Муч-бо нас якими знаєш муками і пізнаєш Бога нашого силу". І звелів Авреліян принести два ложа залізні і, вугілля із громадських лазень багато зібравши, розжарив їх вельми, і святих мучеників нагих на тих розжарених ложах велів покласти і свинячим розтопленим поливати салом. Коли це було, сказав Авреліян: "Нині я переміг чарівну вашу хитрість, і пізнаєте, хто є Авреліян. Нехай прийде нині Христос ваш і допоможе вам". Відповіла свята Юліянія: "З нами тут христос наш і допомагає нам, не допускає вогневі пошкодити нас. Ти ж Його не бачиш, бо бачити Його недостойний. Раджу ж тобі: відкинь безумство своє — приступи до Христа. Якщо-бо захочеш у