Після цього, за царевим велінням, викопано яму на глибину десь трьох сажнів, і вогонь у ній розпалили, і дровами її наповнили. Коли ж догоріли дрова до решти і вугілля вогненного багато в ямі тій було, звелів кат вкинути туди святих мучеників Павла і Юліянію. Вони ж самі до ями вогненної ішли, благословлячи Бога і прикликаючи Спаса Христа, Помічника свого. І коли прийшли, знаменувалися хресним знаменням і вкинулися у вогонь. І були у вогні, співаючи і хвалячи Господа. Ангел-бо Господній, зійшовши з небес, вигнав силу вогненну з ями і вугілля розкидав, і мучеників зберіг цілими й анітрохи не пошкодженими. І стояли святі в ямі, співаючи і кажучи: "Благословенний Ти, Боже, Царю віків, бо нагадав про смирення наше, прийшов загасити полум'я вогненне, зглянувся яко благий на прогрішення наші, Ти зберіг нас, недостойних, цілими і здоровими від лютости ката Авреліяна". Чули ж люди всі слова їхні, і багато з еллінів Божу бачили силу, розчулилися серцем і, відкинувши ідолів, в Христа повірили. І звелів цар камінням закидати святих, що були в ямі, але тут раптом був грім страшний, і блискавка, і хмара вогненна з'явилася, і вилився з хмари вогонь на землю, і голос з неба чути було: "Авреліяне, підеш у геєну вогненну, для тебе і батька твого диявола приготовану". Настрашився ж Авреліян і весь люд еллінський, і звелів кат витягнути з ями святих і в темниці замкнути. Вони ж славили Бога за всі чуда, що задля них зробив. На сьомий же день Авреліян, сівши на судищі, звелів жерцям принести всіх ідолів, яких мали, золотих і срібних, прикрашених камінням коштовним, і постелити під ногами їхніми порфиру свою царську. Коли святих мучеників Павла та Юліянію привели, сказав до них гнівно: "Підійдіть нині і богам поклоніться, не уникнете-бо руки моєї". Святий же Павло, засміявшися, сказав: "Ніколи, кате, не покинемо Бога, який небо і землю створив, і не сподівайся прихилити нас колись до ідолопоклонництва". Сказав Авреліян: "Лютої смерти достойний, чи здаються вони тобі ідолами? Чи не розумієш сили, яка в них є?" Сказав святий Павло: "Цей Дій, якого ти Богом називаєш, чоловіком був, що навчився відьмацької хитрости, найпристраснішим і найнеповстримішим був блудником з усіх людей. Він, коли бачив гарних жінок і дівчат, хотів з ними бути, всіляко їх чарами зваблював, перетворювався то в бика, то в подобу птаха ~ орла і лебедя, часом же і в золото, і так звабив та осквернив багатьох осіб, які його за Бога вважали і шанували. Але нехай не казатиму за порядком всі його блудницькі безсоромні та беззаконні діла — не тому, що ти розгніваєшся, слухаючи, — гніву твого не боюся, але, щоб не зазнали шкоди вуха слухачів, мовчатиму. Цей же другий, що стоїть при Дії, названий Аполлон, чи не від перелюбу народжений, від жінки одної, що Латона називалася, яка народила його між двома деревами. І він багато сподіяв паскудства, наслідуючи батька свого Дія. Також і Діоніс, знаменитий ваш бог, хіба і він не від перелюбу народжений, від Семелії, Кадмової доньки?" Сказав Авреліян до святого: "Брешеш, мерзотнику, хіба не від Юнони, матері богів, Діоніс народжений?" Засміявся святий Павло і сказав: "Хіба є бог, від жінки народжений, і може почати бути богом, не бувши богом раніше? І чи має бог жінку і чи народжує від неї дітей?" Тоді Авреліян: "Нечестивче і злоріко, доки будеш великою брехнею і дошкулянням докоряти богам нашим та ображати їх? Хіба і ваш Христос, якого ви Богом Небесним називаєте, не від жінки народжений?" Відповів святий Павло: "Не є ти достойний слухати Божу тайну, однак, щоб не пошкодилися словами твоїми ті, що тут стоять, треба сказати коротко про те, що питаєш. Спочатку створив Бог небо, і землю, і все, що на них, моря, і все що в них, тоді створив чоловіка на образ свій і подобу, чистого, без всілякого зла, праведного, благочестивого, і в раю, сповненому насолоди, поселив його, створивши йому і помічницю з ребра його. Батько же ваш диявол, не терплячи бачити людину в такому блаженстві, спокусив Єву і через неї Адама до переступлення заповіді Божої привів. І вигнаний був Адам із Євою з раю, і родили синів і доньок, від них же наповнився світ, і підлягав весь рід людський смерті, бо гріх у світ увійшов, і всі праотці наші праведні потрапляли в пекло — так само, як і неправедні. Царювала-бо смерть [як же Христовий апостол говорить] від Адама і над непогрішними на подобу переступу Адамового Через те Отець Небесний, всемогутній Бог, змилосердився над родом людським і, помогти йому захотівши, послав Сина свого прийняти на себе плоть людську і врятувати Адама й тих, що з ним у путах пекельних утримувані. Син же Божий є Словом Отчим, перед усіма віками від Нього народжений Мудрістю Його, і Силою, і Правицею, про Його ж втілення архангел Гавриїл благовістив святій Діві Пречистій і Преч