У той самий день пам'ять святого Григорія, єпископа Константина-града, що в Кипрському острові з миром прийняв кончину.
У цей день чесні мощі святого князя В'ячеслава Чеського, якого брат Болеслав убив, перенесені були з Болеслава-града в Прагу і в церкві святого Віта покладені.
І пам'ять блаженного князя Василька Ростовського, якого Батиєві татари в цей день убили. Дивися про те у Пролозі.
Місяця березня в 5-й день
Житіє і страждання святого мученика Конона Ісаврійського
Стольний град Ісаврійського краю — Ісаврія — початок святої в Господа нашого Ісуса Христа віри прийняв від учителя народів святого апостола Павла, який там проповідував і деяких людей переконав. У час же апостольської проповіді був один чоловік на ім'я Нестор, який жив у селі, названому Витанія, що лежало від града Ісаврії за вісімнадцять стадій. Він мав жінку, що Нада називалася, з нею ж народив цього, про кого нам попереду повість, Конона святого. Коли доспів же хлопець віку дорослого, захотіли батьки його поєднати шлюбом і заручили йому дівчину гарну на ім'я Анна. Перед шлюбним союзом явився Кононові святий архистратиг Михаїл в образі мужа пресвітлого і навчив його про святу віру, завів його в ріку й охрестив у Пресвяту Тройцю, і Божественних Таїнств причастив, знаменував його хресним знаменням і невидимий став. Сповнився ж хлопець Духа Святого, й архангел Михаїл з ним був невидимо. І коли надійшов день шлюбу, і всі веселилися, коли введені були наречений із нареченою у світлицю, узяв Конон свічу запалену, поставив під сподом і сказав до дівчини: "Що краще: пітьма чи світло?" Дівчина ж відповіла: "Краще світло, а не пітьма". Тоді святий Конон, відкривши уста свої, благодаті Божої сповнені, почав навчати дівчину на збереження дівства і життя чисте, з вірою в Христа, істинного Бога, розповідаючи, що це світло негаснуче, — діяння ж тілесні й еллінська нечестива віра - пітьма. Дівчина ж, маючи серце своє, як добру землю, для прийняття насіння Божого слова сприйнятливе, погодилася з нареченим у всьому, повірила в Христа і дівство своє нетлінним берегти обіцяла. І жили ті двоє святих у нерозтлінній чистоті дівочій, як брат зі сестрою чи, краще сказати, - як два Ангели Божі, духом любови до Господа по-серафимськи палаючи, Господові ж скоряючись. Після того Конон блаженний і батьків своїх переконав відректися під ідолів і до Христа їх привів, і хрестив батька, і матір, і нарече ну свою. І всі догоджали Богові, настановляв і навчав їх Ко нон святий. Батько ж його - блаженний Нестор і мучениць кого вінця сподобився: вбили його ідолопоклонники, бо їм противився, викриваючи їхній блуд. Через якийсь час мати святого, блаженна Нада, переставилася до Бога в доброму ісповіданні, тоді і свята діва Анна, заручена йому невіста, до світлиці нетлінної небесного Жениха Христа відійшла. Похо вав їх святий Конон в одному гробі і жив сам у Бозі, в бога мисленні вправляючись, постом, і трудами, і цілонічними мо литвами умертвлюючи своє тіло, підкоряючи його духові. Даний же йому благодаті Святого Духа скарб таїв до часу явлення свого, який настав через досить років, у дні вже старости його. Почалося це так. Була у краї тому печера одна страшна і темна — у місцях пустельних і горах непрохідних. Було там капище ідольське і бісівське мешкання, і стояв там ідол кам'яний великий нечистий — бога Аполлона, його ж Ісаврійський край найбільше шанував. І був звичай ісаврій цям щороку в день нечистого свята Аполлонового збиратися там із жертвами і здійснювати те богомерзенне святкування. Одного-бо року, коли свято те відбувалося і всі в граді до капища в печері іти готувалися, Конон святий зрушився духом, у град прийшов і, бачивши багато люду, одних на конях озброєних, инших же піших, як на війну приготованих, проголосив до них, кажучи велегласно: "Мужі ісаврійські, зачекайте трошки, до вас-бо моє слово. Нащо в такий образ ополчення одягнулися, хіба якась рать несподівано на край наш напала і на війну вас викликає?" Вони ж казали: "Ні, але до бога Аполлона ідемо, принести йому жертву і свято зробити". Сказав до них святий: "І хто то Аполлон? Довідатися від вас хочу. І яка його сила?" Вони ж казали: "Він покровитель наш і все добре для нас влаштовуй, і зміцнює нас у війнах, як же зміцнював і батьків наших, які й передали нам цей звичай святкування". Святий же питав їх, насміхаючись із них: "Чи ви коли чули від бога свого голос чи яке слово?" Вони ж казали: "Ні, але від батьків наших прийняли звичай вірити в нього". Сказав до них святий Конон: "Батьки ваші, як безсловісні звірі, в омані були, не знаючи правдивого Бо га. Якщо б Його знали, не мали б такого старання до глухого, і німого, і нікчемного ідола. Дайте ж мені владу над богом вашим, і я покажу вам, кого ви шануєте і ким є бог ваш. Помажу його чорнилом — чи зможе себе помити? Молотом залізним розіб'ю його — чи зможе знову у своєму залишитися образі? Подам йому їжу — чи простягне руку, візьме і почне їсти? Доки безумними будете і цього не будете розуміти? Послухайте мене, бо і я вашого роду, але чужий діл ваших. Покиньте ідолопоклонство, і навчу вас, якого шанувати Бога і поклонятися Тому, Хто у Вишніх сидить, Він-бо є Богом невидимим, який все бачить, Творцем неба, і землі, і моря, і всього, що в них. Царем міцним і сильним. Він рятує рабів своїх І губить ворогів своїх, які поклоняються ідолам і жертви приносять бісам. Він не потребує жертв кривавих, але хоче, щоб знали Його ті, що приходять до Нього без зла і лукавства, і щоб повірили в Нього, знаючи, що Він є істинним Богом, Отцем єдинородного свого Сина — Господа нашого Ісуса Христа, що з Отцем не розлучається, з Ним же і віки створив. Йому ж Дух Святий є спільником життя і царства, що від Отця ісходить. Три ж особи є Божеством одним — Бо гом. Вогонь спалює тих, що ненавидять Його, кумирослужителів, Він любить тих, що люблять Його, і прославляє тих, що прославляють Його. Милосердний є понад міру і милостивий до всіх, що вірять у Нього і прикликають Його правдою". Те і більше святий говорив, збентежився народ, і було галасу багато, одні-бо кинулися на нього, вбити його хотів ши, инші ж боронили, не даючи на нього руки покласти, і хотіли щось більше від нього почути. І, ледве вгамувавши бунт народний, сказали до святого: "Як можеш переконати нас, що Бог більший від нашого бога Аполлона, його ж ми під усіх богів маємо шанованішим? Покажи нам якесь знамення про Бога твого, щоб повірили ми в Нього". Конон же святий, бачивши, що знамення просять, поклав надію на Бо га і сказав до них; "Ось багато з вас чоловіків на конях і пі ших, молодих і міцних юнаків немало, ходімо-бо всі до печери Аполлонової, на місце збо