Коли минув якийсь час, знову подібні до перших у в'язницю до святих прийшли — від князя послані звабники, що називалися гимнософістами. Вони також милостиню давали в'язням і, кожного привітавши, сіли. І почали, питаючи, говорити: "Що неможливе для Бога?" Відповіли святі: "Нічого. Все можливе для Нього. Це-бо і властиве природі Божій". Сказали гимнософісти: "Якщо для Бога все можливе, бачимо-бо, кого всемогутністю своєю обдаровує у цей час: чи греків, чи ізмаїльтян? Кому багатші і славніші краї землі дав: чи вам, чи нам? Чиє воїнство примножує, а чиї полки пожинає, наче сіно? Хіба несправедливий Бог? Коли б не знайшов нас, що дотримуємося Його заповідей, не виказував би нам настільки великого благодіяння. І навпаки, якщо б не знайшов вас, що впали у невір'я до посланого від нього пророка Магомета, не підкорив би вас нам і не подав би в полон". Святі ж відповідали: "Якщо б ви повірили пророчим свідченням, легко мудрування своє брехливим пізнали б. Чи можуть ваші слова так, як наше розуміння, свідчити з Божественного Писання? Ніяк же. Все ж незасвідчене не є правдивим. Відповідайте нам, коли питаємо: якщо б трапилося двом чоловікам через одну ниву сваритися, то один-бо з них, не маючи свідка жодного, галасував би і говорив, розповідаючи, що нива його, — другий же, без сварки і крику представив би свідків багатьох, чесних, довіри достойних, які б вказували, що нива його, а не того. Що думаєте, о сарацини, кому б присудили ниву?" Відповідали ті: "Справді належить нива тому, хто має свідків". Сказали святі: "Правильно судите". Так-бо і ми між Магометом, учителем вашим, і єдинородним Сином Божим, Господом нашим Ісусом Христом, розсуджуємо. Прийшов Господь наш Ісус Христос, людиною був від чесної Діви, що і ви стверджуєте, як ми багато разів чули, прийшов же, маючи зі собою свідчення всіх давніх святих пророків, які про його прихід у світ пророчо провістили. Тоді прийшов і ваш великий пророк і законодавець Магомет, його ж посланим від Бога ви називаєте. Що ж бо? Чи не годилося б йому двох пророків, чи принаймні одного, за свідка мати, аби ясно показав, що він від Бога справді посланий?" Коли це сказали святі, засоромилися гимнософісти, бачивши у словах себе переможеними. Сказав же, усміхаючись, Вассой святий: "Має і сарацинський законодавець славного й істинного пророка, який про нього пророкував, Ісаю святого, і якщо б не засмутилися ці премудрі мужі [гимнософісти], розповів би їм його пророцтво". Сказали вони: ''Зовсім не сумуємо, знаємо-бо прощати тим, що через невігластво грішать, хоч і прикро, що говорять про пророка нашого". Сказав святий: "Чи не ви говорите, що останній зі всіх пророків — пророк Магомет, наче печать пророкам?" Сказали ті: "Так воно є". Сказав Вассой святий: "Ісая-бо, його ж і ви пророком Божим ісповідуєте, говорить у пророцтві своєму: "Забере Господь в Ізраїля голову і хвіст". Тлумачить же там-таки сам пророк слова свої, кажучи про голову, яка владу на лиці бачить, тобто неправедні чинить суди, хвіст же, каже, пророка, що вчить беззаконня. Не гнівайтеся, о мужії Хіба не є ваш пророк хвостом — як найостаннійший (за словами вашими) пророк? І чи не вчить вас діл беззаконних? Бо чи не є це беззаконням, що пророк ваш вам законопоклав, що коли якийсь муж, зненавидівши жінку свою, відкине її, до того ж не посміє знову взяти її, допоки спершу вона не віддасться иншому мужеві. Залишимо ж инші його беззаконні наставлення, вистачить до розуміння Ісаїного пророцтва, що не про иншого когось, лише про вашого пророка Магомета ті слова сказав, кажучи: "Пророк, що вчить беззаконня, це хвіст". Відповіли гимнософісти: "Вміємо і ми філософствувати, але тому, що так хоче Бог, хто ми такі, щоб противитися Його волі. Не потребує Магомет свідчення людського, коли від Бога пророком поставлений і від Нього такі прийняв закони". Сказав Вассой святий: "Чи від Бога він приніс вам такий закон, щоб мати багато жінок і з ними у час постів ваших цілі ночі аж до сходу ранкової зорі проводити в об'їданні і тілесності?" Вони ж казали: "Так є справді". Казали ж инші святі: "Але потрібно на перше ваше відповісти запитання, яке голосить, що краща віра тих, чия краща у війні сила і влада. Якщо віру вашу від воїнської виводите сили, то згадайте давню силу перську, яка, багато завоювавши країв, мало не цілу вселенну собі підкорила. Тоді після них настала монархія грецька, коли Олександр Великий персів переміг. Після того Рим вселенною володів, Що-бо? Чи всі ті праведну мали віру, через те що у війнах були сильними? Ніяк же ні, але ідолопоклонінню переважно належали, зовсім не відаючи істинного Бога, Творця всього. То як ви вашу віру називаєте правдивою через те, що (з допусту Божого за | гріхи наші) змогли в ті останні часи силою воїнства свого? Трапляється ж багато і нам, християнам, що Бога праведно шануємо, з Його допомогою здолати ворогів і перемогти. Коли ж, прогнівавши Христа, Господа нашого, перебуваємо без покаяння, тоді наводить на нас нечестивих людей, караючи нас за гріхи наші. Проте ми, хоч покарані, не відвернемося від Владики нашого, але милости Його просимо, віру і надію на Нього покладаємо, що помилує нас. А вашого учителя, який свідчень пророчих не має, більше ж — супротивного святим пророкам, зовсім не приймаємо, але відкидаємо цілком". Після такої бесіди гимнософісти, сорому та гніву сповнившись, відійшли до князя свого.